open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

Рекомендація

про умови праці в готелях, ресторанах

та аналогічних закладах

N 179 (укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 5 червня 1991 року на свою сімдесят восьму
сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно умов праці у
готелях, ресторанах та аналогічних установах, що є четвертим
пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, що
доповнює Конвенцію 1991 року про умови праці в готелях і
ресторанах ( 993_035 ),

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот дев'яносто першого року нижченаведену Рекомендацію, яка
може називатися Рекомендацією 1991 року про умови праці в готелях
і ресторанах:

I. Загальні положення

1. Ця Рекомендація застосовується до трудящих як вони
визначені в параграфі 3, які працюють:

a) в готелях та аналогічних закладах, які надають житлові
приміщення для тимчасового проживання;

b) в ресторанах та аналогічних закладах, які надають
харчування, напої чи і те і інше.

2. Держави-члени можуть, після консультацій з зацікавленими
організаціями роботодавців та працівників, розширити сферу
застосування цієї Рекомендації, включаючи до неї інші аналогічні
заклади, які надають туристичні послуги.

3. У цілях цієї Рекомендації термін "зацікавлені працівники"
означає трудящих, зайнятих у закладах, до яких застосовується ця
Рекомендація згідно з положеннями параграфів 1 та 2 незалежно від
характеру та тривалості їх трудових відносин.

4. 1) Ця Рекомендація може застосовуватися чи за допомогою
національного законодавства, чи правил, колективних угод,
арбітражних рішень, чи судових постанов, чи будь-яким іншим
способом, який відповідає національній практиці.

2) Країни-члени повинні:

a) забезпечувати ефективний контроль за застосуванням
заходів, ухвалених для виконання цієї Рекомендації, використовуючи
для цього інспекційну службу чи інші відповідні методи;

b) заохочувати зацікавлені організації роботодавців та
працівників до того, щоб вони відігравали активну роль у сприянні
застосуванню положень цієї Рекомендації.

5. Загальною метою цієї Рекомендації є поліпшення без шкоди
для автономії зацікавлених організацій та працівників умов праці
зацікавлених працівників, для того щоб наблизити їх до тих, які
існують в інших секторах економіки.

II. Робочий час та періоди відпочинку

6. Термін "робочий час" означає час, протягом якого працівник
знаходиться у розпорядженні роботодавця, якщо тільки це не
визначається інакше у процедурах та документах, вказаних у пункті
1) параграфа 4.

7. 1) Запровадження заходів з встановлення нормальної
тривалості робочого часу та регулювання понаднормової роботи
повинно бути предметом консультацій між зацікавленим роботодавцем
і працівником чи їх представниками.

2) Термін "представники працівників" означає осіб, які
визнані як такі національним законодавством чи практикою
відповідно до положень Конвенції 1971 року про представників
працівників ( 993_186 ).

3) Понаднормова праця повинна компенсуватися шляхом надання
вільного часу, оплачуватися по більш високій ставці чи ставках за
відпрацьовані понаднормові години чи оплачуватися по більш високій
ставці оплати праці, що визначається відповідно до національного
законодавства та практики та після консультацій між роботодавцем
та зацікавленими працівниками чи їх представниками.

4) Слід вживати заходів для забезпечення правильного
підрахунку та реєстрації робочого часу та понаднормової праці, а
також доступу кожного працівника до таких записів, які стосуються
індивідуально кожного з них.

8. У міру можливості слід поступово ліквідувати практику
розподілу робочого часу на частини, переважно за допомогою
колективних переговорів.

9. Кількість та тривалість перерв для прийому їжі повинні
визначатися з врахуванням звичаїв та традицій кожної країни чи
території, а також залежно від того, чи вживається ця їжа на
самому підприємстві чи поза його межами.

10. 1) Зацікавлені працівники повинні, у міру можливості,
мати право на щотижневий відпочинок тривалістю не менш як 36
годин, який, якщо це можливо здійснити на практиці, повинен бути
безперервним.

2) Зацікавлені працівники повинні мати право на щоденний
відпочинок тривалістю 10 безперервних годин.

11. Якщо тривалість щорічної оплачуваної відпустки
зацікавлених трудящих складає менш ніж чотири тижні за один рік
роботи, слід вжити заходів за допомогою колективних переговорів чи
іншим способом, що відповідає національній практиці, для того щоб
тривалість була поступово доведена до вказаного рівня.

III. Професійна підготовка

12. 1) Кожна держава-член повинна після консультацій з
зацікавленими організаціями роботодавців і працівників розробляти
політику та програми професійного навчання та підготовки, як і
підготовки кадрів управління з різних спеціальностей, які
використовуються в готелях, ресторанах та аналогічних закладах чи,
у разі необхідності, сприяти організаціям роботодавців і
працівників та іншим установам у розробці такої політики та
програм.

2) Головною метою програми професійної підготовки повинно
бути підвищення кваліфікації та якості виконуваної роботи, а також
розширення перспектив професійного росту для учасників цих
програм.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева

Рекомендация

об условиях труда в гостиницах,

ресторанах и аналогичных заведениях

N 179

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 5 июня 1991 года на свою семьдесят
восьмую сессию,

постановив принять ряд предложений по условиям труда в
гостиницах, ресторанах и аналогичных заведениях, что является
четвертым пунктом повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму рекомендации,
дополняющей Конвенцию 1991 года об условиях труда в гостиницах и
ресторанах ( 993_035 ),

принимает сего двадцать пятого дня июня месяца тысяча
девятьсот девяносто первого года следующую рекомендацию, которая
может именоваться Рекомендацией 1991 года об условиях труда в
гостиницах и ресторанах:

I. Общие положения

1. Настоящая Рекомендация применяется к трудящимся, как они
определены в пункте 3, работающим:

а) в гостиницах и других аналогичных заведениях,
предоставляющих для временного проживания жилые помещения;

б) в ресторанах и других аналогичных заведениях,
предоставляющих питание, напитки или и то, и другое.

2. Государства-члены могут после консультаций с
заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся
расширить сферу применения настоящей Рекомендации, включив в нее
другие аналогичные заведения, предоставляющие туристические
услуги.

3. В целях настоящей Рекомендации термин "заинтересованные
трудящиеся" означает трудящихся, занятых в заведениях, к которым
применяется настоящая Рекомендация согласно положениям пунктов 1 и
2 независимо от характера и продолжительности их трудовых
отношений.

4. 1) Настоящая Рекомендация может применяться посредством
или с помощью национального законодательства, коллективных
договоров, арбитражных решений или судебных постановлений или
любым иным образом, соответствующим национальной практике.

2) Государства-члены должны:

а) обеспечивать эффективный контроль за применением мер,
принятых во исполнение настоящей Рекомендации, используя для этого
инспекционную службу или иные соответствующие методы;

б) поощрять заинтересованные организации предпринимателей и
трудящихся к тому, чтобы они играли активную роль в деле
содействия применению положений настоящей Рекомендации.

5. Общей целью настоящей Рекомендации является улучшение без
ущерба для автономии заинтересованных организаций предпринимателей
и трудящихся условий труда заинтересованных трудящихся, с тем
чтобы приблизить их к тем, что существуют в других секторах
экономики.

II. Рабочее время и периоды отдыха

6. Термин "рабочее время" означает время, в течение которого
трудящийся находится в распоряжении предпринимателя, если только
это не определяется иначе в процедурах и документах, указанных в
пункте 4.1).

7. 1) Осуществление мер по установлению нормальной
продолжительности рабочего времени и регулированию сверхурочной
работы должно быть предметом консультаций между заинтересованными
предпринимателем и трудящимися или их представителями.

2) Термин "представители трудящихся" означает лица, которые
признаны как таковые национальным законодательством или практикой
в соответствии с положениями Конвенции 1971 года о представителях
трудящихся ( 993_186 ).

3) Сверхурочная работа должна компенсироваться путем
предоставления свободного времени, оплачиваться по более высокой
ставке или ставкам за отработанные сверхурочные или оплачиваться
по более высокой ставке оплаты труда, что определяется в
соответствии с национальными законодательством и практикой и после
консультаций между предпринимателем и заинтересованными
трудящимися или их представителями.

4) Следует принимать меры, обеспечивающие правильный подсчет
и регистрацию рабочего времени и сверхурочной работы, а также
доступ каждому трудящемуся к таким записям, касающимся
индивидуально каждого из них.

8. По мере возможности, следует постепенно ликвидировать
практику разделения рабочего времени на части, предпочтительно
посредством коллективных переговоров.

9. Количество и продолжительность перерывов для приема пищи
должны определяться с учетом обычаев и традиций каждой страны или
территории, а также в зависимости от того, принимается пища на
самом предприятии или вне его.

10. 1) Заинтересованные трудящиеся должны, по мере
возможности, иметь право на еженедельный отдых продолжительностью
не менее 36 часов, который, если это практически осуществимо,
должен быть непрерывным.

2) Заинтересованные трудящиеся должны иметь право на
ежедневный отдых средней продолжительностью 10 непрерывных часов.

11. Если продолжительность ежегодного оплачиваемого отпуска
заинтересованных трудящихся составляет менее четырех недель за
один год работы, то следует принять меры посредством коллективных
переговоров или иным способом, соответствующим национальной
практике, для того, чтобы продолжительность была постепенно
доведена до указанного уровня.

III. Профессиональная подготовка

12. 1) Каждое государство-член должно после консультаций с
заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся
разрабатывать политику и программы профессионального обучения и
подготовки, как и подготовки кадров управления по различным
специальностям, используемым в гостиницах, ресторанах и
аналогичных заведениях, или, в случае необходимости, оказывать
организациям предпринимателей и трудящихся и другим учреждениям
содействие в разработке таких программ и политики.

2) Главной целью программ и профессиональной подготовки
должно быть повышение квалификации и качества выполняемой работы,
а также расширение перспектив профессионального роста для
участников этих программ.

"Труд за рубежом", N 2,
1994 год.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу