open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А

від 16.05.91

м. Київ


(Витяг)

Вироком Торезького міського народного суду К. засуджено: за
ч. 2 ст. 140 КК України ( 2001-05 ) до трьох років позбавлення
волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю, за ч. 3
ст. 206 КК України ( 2002-05 ) до шести років позбавлення волі, за
ч. 2 ст. 206 КК України до чотирьох років позбавлення волі і на
підставі ст. 42 КК України за сукупністю злочинів йому визначено
сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою судової колегії Донецького обласного суду вирок
залишено без зміни.

Постановою президії цього суду судові рішення змінено. Дії К.
перекваліфіковано з ч. 3 ст. 206 КК України ( 2002-05 ) на ч. 2
даної статті і за цим законом йому призначено чотири роки
позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст.
206 і ч. 2 ст. 140 КК України ( 2001-05 ), визначено шість років
позбавлення волі. Крім того, виключено кваліфікуючу ознаку
злісного хуліганства - опір громадянам, що клали край хуліганським
діям, а також епізод хуліганства щодо С.

З урахуванням змін, внесених до вироку й ухвали, К. визнано
винним у тому, що він за попереднім зговором з Г. вчинив у лазні
шахти крадіжку майна громадян на суму 246 крб., а згодом за
попереднім зговором з невстановленою особою викрав у конторі
зеленого господарства хутряну шапку вартістю 270 крб. Перед цим,
будучи в стані сп'яніння, К. під приводом того, що Б. кривдить
його дочку, зайшов до нього у квартиру і почав його бити руками й
ногами, нецензурно висловлюючись у присутності неповнолітньої
дочки потерпілого та не реагуючи на зауваження й прохання
присутніх. К. бив Б. доти, поки той не втратив свідомість. Після
цього К. схопив сокиру і почав бігати за дружиною потерпілого, але
їй вдалося втекти. Своїми діями К. заподіяв Б. середньої тяжкості
тілесні ушкодження.

К. обвинувачено також у тому, що, будучи в стані сп'яніння,
він з незначного приводу побив А., заподіявши йому середньої
тяжкості тілесні ушкодження. Свої дії він супроводжував
нецензурною лайкою.

У протесті першого заступника Голови Верховного Суду України
порушувалось питання про зміну постанови президії обласного суду,
а саме: визначення К. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2
ст. 140 і ч. 2 ст. 206 КК України ( 2001-05, 2002-05 ), покарання
у вигляді п'ять років позбавлення волі, а також виключення з
вироку і касаційної ухвали вказівки про конфіскацію майна.

Судова колегія Верховного Суду України протест задовольнила,
вказавши на таке.

Винність К. у вчиненні злочинів, за які він засуджений (з
урахуванням змін, внесених у вирок і касаційну ухвалу) доведена,
його дії за ч. 2 ст. 206 і ч. 2 ст. 140 КК України
( 2001-05, 2002-05 ) кваліфіковано правильно. Проте покарання за
сукупністю злочинів президією обласного суду призначено з
порушенням вимог ст. 42 КК України.

Згідно з цим законом суд, призначивши покарання окремо за
кожний злочин, остаточно визначає покарання за їх сукупністю
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом
повного чи часткового складання призначених покарань у межах,
встановлених статтею закону, що передбачає більш суворе покарання.

Як вбачається з постанови президії, за ч. 2 ст. 206 КК
України ( 2002-05 ) К. визначено чотири роки, за ч. 2 ст. 140 КК
України ( 2001-05 ) - три роки позбавлення волі, а за сукупністю
злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, -
шість років позбавлення волі. Але санкції ч. 2 ст. 206 КК України
і ч. 2 ст. 140 КК України передбачають максимальне покарання п'ять
років позбавлення волі. Отже, президія обласного суду порушила
наведені вище вимоги ст. 42 КК України.

Крім того, визначивши К. за сукупністю злочинів покарання без
конфіскації майна, призначеної йому за ч. 2 ст. 140 КК України
( 2001-05 ), президія на порушення ст. 42 названого Кодексу не
змінила у цій частині вирок і касаційну ухвалу.

За таких обставин всі винесені в справі судові рішення
підлягають зміні.

Судова колегія Верховного Суду України змінила постанову
президії обласного суду, визначивши К. за сукупністю злочинів,
передбачених ч. 2 ст. 140 і ч. 2 ст. 206 КК України
( 2001-05, 2002-05 ), п'ять років позбавлення волі; вказівку про
конфіскацію майна, що є власністю засудженого, з вироку народного
суду і ухвали судової колегії обласного суду виключила.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993
р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу