Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 травня 2018 року
у справі № 923/335/16
Господарська юрисдикція
Щодо укладання мирової угоди в межах провадження у справі про банкрутство
Фабула справи: за заявою ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Віалтек", за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 (Закон про банкрутство).
02.11.2016 до місцевого господарського суду від боржника та від розпорядника майна боржника надійшла заява про затвердження мирової угоди, до якої додано проект мирової угоди, протокол засідання комітету кредиторів від 01.11.2016 №01/11-к, список кредиторів боржника, зобов'язання боржника щодо відшкодування витрат першої черги реєстру вимог кредиторів, крім вимог, забезпечених заставою.
Ухвалою місцевого господарського суду затверджено мирову угоду, схвалену відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 11.11.2016 № 11/11-к, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майном , провадження у справі припинено.
Апеляційну скаргу ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" було задоволено і ухвалу про затвердження мирової угоди від 02.11.2016 скасовано. Таке рішення мотивовано тим, що мирова угода не відповідає вимогам ч. 9 ст. 77 Закону про банкрутство, оскільки пункт 2.3 містить умови про виконання зобов'язань боржника третіми особами-засновниками, угода ними не підписана, розмір їх зобов'язань перед кредиторами не визначений.
Мотивація касаційної скарги: скаржник зазначив, що апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, не врахував ухвали суду першої інстанції від 24.07.2017 про виправлення описки, відповідно до якої мирову угоду було укладено на засіданні комітету кредиторів не 01.11.2016, а 11.11.2016.
Висновки апеляційного суду про те, що затверджена судом першої інстанції мирова угода не відповідає вимогам ч. 9 ст.77 Закону про банкрутство щодо виконання зобов'язання третьою особою, не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до змісту мирової угоди зобов'язання перед кредиторами виконують не треті особи-засновники, а безпосередньо боржник.
ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" у відзиві на касаційну скаргу заперечив доводи касаційної скарги та погодився з висновком апеляційного суду про те, що зміст мирової угоди суперечить вимогам ч. 9 ст. 77 Закону про банкрутство, оскільки зобов'язання боржника перед кредиторами фактично було виконано за рахунок отримання боржником фінансової допомоги від засновників.
Правова позиція Верховного Суду: з аналізу ст.ст. 77, 78, 79 Закону про банкрутство вбачається, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами, яка може бути укладена за умови прийняття рішення про її укладення від імені кредиторів комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету, надання всіма кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, письмової згоди на укладення мирової угоди та її підписання від імені кредиторів головою комітету кредиторів боржника. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.
Затверджуючи мирову угоду, схвалену відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 11.11.2016 №11/11-к, за умов виявлення всіх кредиторів і затвердження судом реєстру вимог кредиторів, волевиявлення кредиторів та боржника на укладення мирової угоди на стадії розпорядження майном боржника, судом першої інстанції було досліджено умови мирової угоди та встановлено, що її укладено відповідно до встановленого Законом про банкрутство порядку, умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.
Суд не погоджується з висновками апеляційного суду та зазначає, що формулювання пункту 2.3 Мирової угоди є таким: "Погашення Боржником суми боргу перед Кредитором буде проводиться за рахунок коштів, отриманих від господарської діяльності, фінансової допомоги Засновників та ін."
Отже, підметом та присудком в даному реченні є: "погашення" та "буде проводитися ", а слово "Боржником" є додатком в структурі речення, який пов'язаний з підметом та виконує уточнюючу роль щодо підмета. "Засновники" боржника в даному реченні стосуються "коштів" та виконують граматичну функцію їх означення. Тому граматичний аналіз зазначеного положення договору дозволяє зробити висновок про помилковість висновків апеляційного суду про те, що зобов'язання за мировою угодою приймали на себе засновники боржника. Правильними в даному випадку є висновки суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ч. 9 ст. 77 Закону про банкрутство, передбачено підписання мирової угоди третіми особами (в даному випадку засновниками), в разі самостійного виконання ними зобов'язань боржника. Як вбачається з матеріалів справи, затверджена мирова угода таких зобов'язань засновників перед кредиторами та боржником не містить.
Мирова угода в процедурі банкрутства - це механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Закон про банкрутство в першу чергу спрямований саме на відновлення платоспроможності боржника та налагодження його господарської діяльності. Укладення мирової угоди, як один з етапів процедури банкрутства, направлений на відновлення платоспроможності боржника, а, відтак, умови такої угоди мають містити положення, які вказують на можливість сталого функціонування господарюючого суб'єкта, за результатами виконання мирової угоди її учасниками.
Висновки: мирова угода в процедурі банкрутства - це механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Закон про банкрутство в першу чергу спрямований саме на відновлення платоспроможності боржника та налагодження його господарської діяльності. Укладення мирової угоди, як один з етапів процедури банкрутства, направлений на відновлення платоспроможності боржника, а, відтак, умови такої угоди мають містити положення, які вказують на можливість сталого функціонування господарюючого суб'єкта, за результатами виконання мирової угоди її учасниками.
.
