Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 серпня 2018 року
у справі № 295/13892/16-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо документів, які підтверджують причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця
Фабула справи: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, обласного військового комісаріату, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 275600 грн, відповідно до Закону України № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 (далі - Порядок № 975), зобов’язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Порядку № 975 та ч.2 ст.19 Конституції України, відповідач діяв не у спосіб, передбачений законом. Вважає, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач заяву позивача про виплату такої допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його право на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, адміністративний позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Мотивація касаційної скарги: Міністерство оборони України вказує на те, що позивачем не було надано на адресу Міноборони необхідних та обов'язкових документів, зокрема, документа, який свідчить про причини та обставини поранення, а також те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
Другу групу інвалідності позивачу встановлено 07 жовтня 2016 року.
На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі ст.ст. 16, 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (22 грудня 2015 року), діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно з п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобовязаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобовязаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до абз.2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Судами в цій справі встановлено, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що також було встановлено постановою суду першої інстанції від 25 травня 2016 року.
Відповідно до абз.6 п. 11 Порядку № 975 серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17.
Висновки: рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у довідці до акта МСЕК від 07 жовтня 2015 року № 206865 засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Ключові слова: соціальні гарантії, право військовослужбовців на соціальну допомогу, соціальний захист військовослужбовців, отримання грошової допомоги від держави, належні докази
