Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 травня 2018 року
у справі № 922/2416/17
Господарська юрисдикція
Щодо звернення стягнення на майно шляхом продажу предмета іпотеки
Фабула справи: Банк звернувся з позовом до Товариства про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом продажу Банком будь-якій особі, з правом на укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, у тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання Банку всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позові, суд апеляційної інстаннціїї залишив рішення без змін. Судові рішення мотивовано тим, що право Банку задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань щодо повернення кредиту за кредитним договором, передбачено законодавством України, однак позивачем помилково обраний спосіб звернення стягнення на майно шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на підставі договору купівлі-продажу, оскільки вимоги заявлені з посиланням на ст.38 Закону України “Про іпотеку”, яка передбачає наявність застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку. При цьому, за висновками судів, зверненню стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку має передувати дотримання позасудового порядку, погодженого сторонами у договорі іпотеки.
Мотивація касаційної скарги: за твердженнями скаржника суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, не врахували, зокрема, обставин того, що:
- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону, є саме судовим способом захисту та відповідає приписам ст.39 Закону;
- реалізація позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує;
- до Товариства перейшли всі права та обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, які існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, в тому числі в частині застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку.
Правова позиція Верховного Суду: правовий аналіз приписів ст.ст. 38, 39 Закону України “Про іпотеку” свідчить про те, що законодавець передбачив два способи звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду: шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону.
Так, ч.1 ст.38 Закону передбачено право іпотекодержателя на підставі рішення суду або відповідного застереження в іпотечному договорі здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (ч.1 ст.39 Закону).
Звертаючись до суду з даним позовом, Банк обрав судовий спосіб захисту- звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону, що відповідає приписам ст. 39 Закону.
Висновки: обрання певного способу правового захисту, у тому числі й позасудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Обрання іпотекодержателем звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу відповідає вимогам Закону України “Про іпотеку”.
