Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 жовтня 2019 року
у справі № 910/4796/18
Господарська юрисдикція
Щодо підстав для визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг
Фабула справи: ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПАТ "ФФ "Дарниця") звернулося до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), ТОВ "Фармацевтична група "Здоров`я" (далі - ТОВ "ФГ "Здоров`я") про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 234000 (далі - Свідоцтво № 234000), зобов`язання Міністерства внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - Державний реєстр) стосовно визнання недійсним Свідоцтва № 234000 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Позов обґрунтовано тим, що Свідоцтво № 234000 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки оскаржуваний знак є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг (далі - ЗТП) позивача за свідоцтвом України № 161029 (далі - Свідоцтво № 161029).
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду позов задоволено: визнано недійсним повністю Свідоцтво № 234000; зобов`язано Міністерство внести зміни до Державного реєстру стосовно визнання недійсним повністю Свідоцтва № 234000 та здійснити публікацію про це в бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з ТОВ "ФГ "Здоров`я" на користь ПАТ "ФФ "Дарниця" судовий збір; покладено на ТОВ "ФГ "Здоров`я" витрати на проведення судової експертизи.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "ФГ "Здоров’я" вказує, що судовим експертом не було враховано, що позначення "Цитрамон" є узвичаєною назвою лікарського засобу з огляду, зокрема, на Правила розгляду проектів назв лікарських засобів, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію) в Україні, схвалених Державним фармакологічним центром МОЗ України (далі - Правила розгляду проектів назв ЛЗ). Також зазначає, що судами не розглянуто належним чином ту обставину, що ЗТП за Свідоцтвом № 234000 станом на дату подання заявки не містив у своєму складі позначень, тотожних або схожих настільки, що їх можна сплутати зі знаком позивача.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до висновку експерта, складеного судовим експертом Центру судової експертизи та експертних досліджень державного підприємства "Інформаційні судові системи" Державної судової адміністрації України, ЗТП "Цитрамон-Здоров'я" за Свідоцтвом № 234000 є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим ЗТП за Свідоцтвом №161029.
Згідно з п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) не можуть бути зареєстровані як ЗТП позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із, зокрема, ЗТП, раніше зареєстрованими на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Свідоцтво на ЗТП може бути визнано у судовому порядку недійсним, зокрема, повністю у разі невідповідності зареєстрованого ЗТП умовам надання правової охорони (пп. «а» п. 1 ст. 19 Закону).
Не може бути визнано прийнятним посилання скаржника на те, що Свідоцтво № 234000 було видано відповідно до вимог Закону, Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного свідоцтва України від 28.07.1995 № 116 (далі - Правила).
Так, згідно з положеннями ст.ст. 7 і 10 Закону, на які посилається скаржник, особа, яка бажає одержати свідоцтво на ЗТП, подає до Установи заявку, за якою проводиться експертиза, що складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи і має статус науково-технічної експертизи. Відповідно до преамбули Правил вони визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подання та процедуру розгляду заяви на видачу свідоцтва України на ЗТП.
Висновки: спірні правовідносини в даній справі, пов`язані з визнанням недійсним оспорюваного свідоцтва та вчиненням Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідних дій, регулюються приписами ст.ст. 6 і 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", та не є предметом регулювання норм ст.ст. 7, 10 Закону, а так само й Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного свідоцтва України від 28.07.1995 № 116, і тому ці норми та Правила не застосовуються до відповідних правовідносин. Саме по собі дотримання процедури подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг не виключає в принципі можливості у подальшому визнання такого свідоцтва недійсним на підставі згаданої ст. 19 Закону.
Ключові слова: захист прав інтелектуальної власності, право інтелектуальної власності на торговельну марку, правова охорона торговельної марки, порядок засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, порядок одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг, судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності