Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 вересня 2019 року

у справі № 563/159/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо розмежування шахрайства та грабежу

Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено:

1. за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
2. за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за вироками, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, маючи умисел на заволодіння чужим майном, перебуваючи у будинку, повторно, відкрито заволодів грошовими коштами, які належали ОСОБА_2, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду. Окрім того, ОСОБА_1 із будинку таємно викрав гроші, які належали ОСОБА_3, спричинивши потерпілій шкоду.

Апеляційним судом вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Мотивація касаційної скарги: захисник засудженого ОСОБА_1 вважає, що дії ОСОБА_1 непраивильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки відповідно до встановлених обставин кримінального провадження вчинене засудженим діяння необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК, адже він заволодів коштами потерпілої ОСОБА_2 шляхом обману.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 шляхом обману проник до житла потерпілої ОСОБА_2, де цим же способом отримав доступ до грошових коштів. Після того, як його дії на заволодіння грошима були викриті потерпілою, він забрав гроші та, незважаючи на спробу його зупинити, втік із місця вчинення злочину. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, а лише способом доступу до нього, то вчинене ОСОБА_1 суспільно небезпечне діяння не може утворювати склад шахрайства. Тому дії останнього суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 186 КК України.

Висновки: якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.

Ключові слова: злочини проти власності, корисливі злочини, спосіб заволодіння чужим майном, відмежування складів злочинів