-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Ухвала суду 31.03.2020
Ухвала суду 02.03.2020
Ухвала суду 08.01.2020
Ухвала суду
11.09.2019Постанова 11.09.2019
Постанова 06.08.2019
Ухвала суду 11.07.2019
Ухвала суду 11.07.2019
Ухвала суду 24.06.2019
Ухвала суду 24.06.2019
Ухвала суду 11.04.2019
Ухвала суду 11.04.2019
Ухвала суду 21.12.2018
Ухвала суду 21.12.2018
Ухвала суду 27.11.2018
Ухвала суду 18.10.2018
Вирок 20.09.2018
Ухвала суду 03.09.2018
Ухвала суду 14.08.2018
Ухвала суду 30.07.2018
Ухвала суду 30.05.2018
Ухвала суду 11.05.2018
Ухвала суду 01.02.2018
Ухвала суду 09.06.2017
Ухвала суду 17.05.2017
Ухвала суду 05.05.2017
Ухвала суду 04.04.2017
Ухвала суду 17.02.2017
Ухвала суду
Справа № 563/159/17
Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 р.
м. Київ
справа № 563/159/17
провадження № 51-3135км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Корецького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180140000405, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Непізнаничі Ємільчинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і 8 місяців,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомКорецького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 жовтня 2016 року о 10.00 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, перебуваючи у будинку по АДРЕСА_2 , повторно, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 3200 грн, які належали ОСОБА_8 , спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Окрім того, ОСОБА_6 13 грудня 2016 року о 17.00 год із будинку АДРЕСА_3 таємно викрав гроші, які належали ОСОБА_9 , спричинивши потерпілій шкоду на суму 26000 грн.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не оспорює доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України, але вважає, що дії його підзахисного невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки відповідно до встановлених обставин кримінального провадження вчинене засудженим діяння необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК, адже він заволодів коштами потерпілої ОСОБА_8 шляхом обману. У зв`язку з цим, ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 у та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Захисник просив розглянути касаційну скаргу без його участі, про що подав заяву від 15 серпня 2019 року.
Засуджений підтримує подану касаційну скаргу свого захисника. Не заперечував щодо розгляду скарги без участі захисника. Вказує, що визнає факти вчинення ним інкримінованих злочинів і розкаюється у цьому, однак вбачає, що його дії стосовно потерпілої ОСОБА_8 носили характер шахрайства й не вірно кваліфіковані як грабіж.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження, зокрема потерпілі, були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зіст.438 КПК Україниє істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є правильним, та відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК Україниґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Посилання захисника на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України є необґрунтованими з огляду на спосіб та форму заволодіння ОСОБА_6 грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 190 КК України шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_6 шляхом обману проник до житла потерпілої ОСОБА_8 , де цим же способом отримав доступ до грошових коштів. Після того, як його дії на заволодіння грошима були викриті потерпілою, він забрав гроші та, незважаючи на спробу його зупинити, втік із місця вчинення злочину.
Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, а лише способом доступу до нього, то вчинене ОСОБА_6 суспільно небезпечне діяння не може утворювати склад шахрайства. Тому дії останнього суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 186 КК України.
При цьому, суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, обґрунтовано послався у вироку на показання потерпілої ОСОБА_8 , яка була безпосередньо допитана в суді першої інстанції та зазначала, що, у зв`язку з її похилим віком, вона дала гроші ОСОБА_6 для їх порахунку, а коли зрозуміла, що він хоче ними заволодіти, намагалася забрати гроші з його рук. Після цього ОСОБА_6 забрав усі гроші та вибіг з кімнати. Вона схопила його за сорочку та покликала чоловіка на допомогу. Однак, ОСОБА_6 вирвався, побіг до машини та поїхав.
На думку колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано не знайшов підстав для сумніву в достовірності показань потерпілої ОСОБА_8 , та обґрунтовано поклав її показання в основу обвинувального вироку як допустимий доказ, оскільки вони є зрозумілими та сприймалися судом безпосередньо. Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду не встановлено. Переконливих доводів щодо існування таких обставин не містить і касаційна скарга.
Доводи засудженого про те, що потерпіла ОСОБА_8 не брала участі в апеляційному розгляді провадження, не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки потерпіла належним чином повідомлялася про судові засідання суду апеляційної інстанції, що підтверджується даними про вручення їй викликів (Т-1, а.с. 178, 190), й чинний КПК України не передбачає участь потерпілої особи під час апеляційного провадження як обов`язкову. При цьому апеляційний суд не оцінював по іншому покази потерпілої порівняно з їх оцінкою судом першої інстанції.
Доводи засудженого про те, що прокурором під час розгляду провадження в суді першої інстанції здійснювався вплив на потерпілу ОСОБА_8 з метою спонукати її надати неправдиві покази щодо обставин діяння, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони нічим не підтверджені.
Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті та загальним засадам, визначеними статтями 50, 65 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, належним чином перевірив доводи захисника, які були викладені в його апеляційній скарзі та є аналогічними наведеним у касаційній скарзі, зокрема щодо неправильної кваліфікації дій підзахисного за ч. 2 ст. 186 КК України, та визнав їх необґрунтованими.
Свої висновки суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із цими висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Корецького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
скопійовано
-
скопійовано
-
