Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2019 року
у справі № 826/3969/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності ухилення розпорядника інформації, що стосується діяльності підприємства, яке негативно впливає на довкілля, від надання такої інформації
Фабула справи: приватне підприємство Юридична фірма «Імператив плюс» (далі - ПП ЮФ «Імператив плюс») звернулося до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Центренерго», в якому просило:
- визнати протиправною відмову ПАТ «Центренерго» у наданні ПП ЮФ «Імператив Плюс» на запит, належним чином завіреної копії паспорту потенційно небезпечного об'єкта оформленого за формою ІНС відповідно до вимог «Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів» затвердженого наказом МНС України 18 грудня 2000 року № 388 (у редакції наказу МНС України від 16 серпня 2005 року № 140), за результатами ідентифікації потенційно небезпечного об`єкта Трипільської ТЕС;
- зобов`язати ПАТ «Центренерго» надати на запит ПП ЮФ «Імператив плюс» належним чином завірену копію паспорта потенційно небезпечного об'єкта.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що діяльність Трипільської ТЕС порушує права громадян населеного пункту с. Українка на безпечне для життя і здоров'я довкілля, позаяк супроводжується постійними викидами в атмосферу забруднюючих речовин. Трипільська ТЕС як теплова електростанція належить до потенційно небезпечних об'єктів і для належного захисту прав громадян позивач звернувся із письмовим запитом щодо паспортизації потенційно небезпечного об`єкта. Позивач вважає, що відповідь, яку надав відповідач, є беззмістовною і свідчить про небажання надати запитувану інформацію.
Окружний адміністративний суд позов задовольнив. Апеляційний адміністративний суд залишив постанову суду першої інстанції без змін.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Центренерго» зазначає, що ПАТ «Центренерго» може бути розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів та умов транспортування теплової енергії і цін на ці послуги (тобто щодо статутної діяльності). З посиланням на ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідач твердить, що паспорт потенційно небезпечного об'єкта є розпорядчим документом, а не носієм інформації про навколишнє середовище та/чи джерелом екологічної інформації.
Правова позиція Верховного Суду: запитувана позивачем інформація стосується стану довкілля і становить суспільний інтерес. Позаяк ПАТ «Центренерго» володіє паспортом потенційно небезпечного об'єкта, відповідно й інформацією, яку містить цей документ, то як розпорядник цієї інформації повинен її надати.
Якщо існують чи існували обмеження у доступі до запитуваної інформації, яку містить паспорт потенційно небезпечного об`єкта (усієї чи певного її обсягу), розпорядник, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», мав би мотивовано пояснити в чому вони полягають, чим обумовлені, яка саме інформація не може бути надана. Якщо таких обмежень немає, розпорядник зобов'язаний надати запитувану інформацію в повному обсязі.
Висновки: відмова ПАТ «Центренерго» у наданні запитуваної інформації (паспорта потенційно небезпечного об'єкта) не була обґрунтованою. Понад те, якщо зважити, що така інформація стосується діяльності підприємства, яке негативно впливає на довкілля, відповідач як розпорядник не може ухилятися від її надання, покликаючись на свою статутну діяльність, якою, на його думку, обмежується обсяг його підзвітності/публічності як розпорядника інформації.
Ключові слова: забезпечення права на доступ до публічної інформації, гарантії реалізації права на інформацію, обов’язки розпорядників публічної інформації
