Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 вересня 2019 року
у справі № 200/18903/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо обставин, які мають бути доведені для притягнення особи до кримінальної відповідальності за умисне неподання декларації (ст. 366-1 КК України)
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме на суму 51 000 грн, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки.
Згідно з вироком інспектор Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 при звільненні зі служби, достовірно знаючи про обов'язковість подання шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку з припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, всупереч вимогам ч. 2 ст. 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) умисно не подав зазначеної декларації за період з 1 січня по 6 березня 2017 року.
Апеляційний суд вирок місцевого суду скасував, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку з припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про обов'язок подання такої декларації, про що в матеріалах провадження є його відповідні розписки, проте умисно не подав її, а отже, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України. Зокрема прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що законодавством передбачено порядок повідомлення суб'єкта декларування про факт неподання декларації та визначено строк подання декларації після отримання зазначеного повідомлення, а оскільки стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 повідомлявся про факт неподання декларації, тому відсутні підстави стверджувати про наявність умислу в діях ОСОБА_1.
Правова позиція Верховного Суду: склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов'язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, може виявлятися у формі умисного неподання суб'єктом декларування декларації.
З суб'єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину.
Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків свого діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна об'єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.
При цьому, відповідно до ст. 49 Закону № 1700-VII НАЗК перевіряє факт подання відповідно до цього Закону декларацій особами, зазначеними у п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII.
Водночас, жоден із наданих стороною обвинувачення доказів не містить даних про обізнаність ОСОБА_1 в обов'язковості подання окремої декларації при звільненні.
Висновки: для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 366-1 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов'язок подати декларацію, передбачену ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її.
Ключові слова: злочини у сфері службової діяльності, корупційні злочини, обов’язок декларування доходів, доведення умислу на неподання декларації, порядок подання декларації при звільненні
