Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2019 року
у справі № 554/8023/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів, які виникають з приводу приватизації наймачем квартири державного житлового фонду
Фабула справи: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_4, Виконавчого комітету міської ради, Управління майном комунальної власності, треті особи: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету ради, ОСОБА_5, у якому просила: встановити факт постійного проживання малолітньої ОСОБА_2 та визнати малолітню ОСОБА_2 членом сім`ї ОСОБА_3; встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3; визнати незаконними та скасувати розпорядження органу приватизації про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_3 та свідоцтво про право власності на житло, яке посвідчує, що ця квартира належить ОСОБА_3 на праві приватної власності; визнати автомобіль спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та в порядку його поділу визначити належну їй частку від продажу цього автомобіля і стягнути відповідну суму коштів з ОСОБА_3 на її користь.
ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_4, звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив: визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль; визнати недійсним, укладений договір купівлі-продажу квартири; визнати квартиру об`єктом спільної часткової власності та виділити йому у власність, а також у власність ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 1/4 частці вказаного нерухомого майна кожному.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання малолітньої ОСОБА_2 у квартирі та визнано ОСОБА_2 членом сім`ї ОСОБА_3. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Визнано незаконними та скасовано розпорядження органу приватизації про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_3 та свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частки автомобіля, а в задоволенні вимог про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та його поділ відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 зауважив, що на вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки це публічно-правовий спір фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.
Правова позиція Верховного Суду: поданий ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 позов, обґрунтовано нормами Закону України від 19 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII) та СК України, ЦК України і ЖК УРСР оскільки, на думку позивачки, порушено житлові права її неповнолітньої доньки ОСОБА_2, внаслідок незаконної приватизації квартири, право користування якою на час її приватизації мала остання, чим позбавлено її як члена сім`ї відповідача, який одноосібно приватизував спірне житлове приміщення, можливості отримати згадану квартиру у власність.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону № 2482-XII наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
За загальним правилом, передбаченим у п.п. 1, 3 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Метою пред`явленого позову у справі, що розглядається, є саме захист житлових прав фізичної особи - малолітньої доньки, відносини з приводу приватизації наймачем квартири державного житлового фонду, внаслідок чого йому як власнику видано свідоцтво про право власності на цю квартиру, є приватно правовими та підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Висновки: спірні правовідносини є відносинами з передачі квартири з державної власності у приватну власність, результатом чого є набуття у приватну власність об`єкта нерухомого майна.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 644/7422/16-ц (провадження № 14-363цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 817/2067/15 (провадження № 11-1507апп18), від 03 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18 (провадження № 11-1485апп18).
З огляду на викладене, спір, який виник між сторонами у справі, належить розглядати у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Ключові слова: підвідомчість спорів, приватизація житла співмешканцями, набуття права власності на квартиру державного житлового фонду, порядок захисту житлових прав наймачем
