Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 вересня 2019 року
у справі № 808/3399/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо підстави повернення надміру сплаченого податку на додану вартість
Фабула справи: ПрАТ “Запорізька кондитерська фабрика” звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в області (далі - ГУ ДФС в області) про визнання визнання бездіяльності щодо неподання до Управління державної казначейської служби України (далі - УДКСУ) висновку про повернення на користь ПрАТ “Запорізька кондитерська фабрика” надміру сплачених платежів (переплати) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) протиправною; зобов’язання ГУ ДФС в області підготувати висновок про повернення на користь ПрАТ “Запорізька кондитерська фабрика” надміру сплачених платежів (переплати) з ПДВ та подати цей висновок до УДКСУ.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із встановлених у справі обставин щодо відсутності надміру сплачених грошових зобов’язань, стосовно яких заявлені позовні вимоги.
Мотивація касаційної скарги: ПрАТ “Запорізька кондитерська фабрика” зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи та помилково визнали суму, яка обліковується в інтегрованій картці особового рахунку як переплата, сумою грошових зобов’язань, зарахованою в рахунок платежів з ПДВ майбутніх звітних (податкових) періодів та повернутою Товариству.
Правова позиція Верховного Суду: у п. 43.4-1 ст. 43 ПК України встановлено, що в разі повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному п. 200-1.5 ст. 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Відповідно до абз. 1 п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 ПК України. Зокрема, п. 200.7 передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Право на повернення надміру сплаченого ПДВ у платника цього податку виникає в разі сплати платежів в сумі, яка перевищує суму податкових зобов’язань з цього податку. Таке можливо або у разі помилкової (надмірної) сплати, або у разі від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту, якщо таке значення відповідає фактично сплаченому податку, за умови відсутності податкового боргу з цього податку (п. 200.1, пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України). В другому випадку йдеться про бюджетне відшкодування. В залежності від підстав виникнення переплати з ПДВ існує різний порядок його повернення.
У разі коли йдеться про помилкову (надмірну) сплату податку, платник подає заяву в довільній формі із зазначенням, зокрема, дня помилкової (надмірної) сплати податку. При цьому презюмується надання відповідних документів, які б підтверджували переплату. В іншому випадку вимога п. 43.4 ст. 43 ПК України щодо строку в 1095 днів, впродовж якого платник має право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, втрачає сенс.
ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» у доводах касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми ст. 43 ПК України, оскільки за приписами цих норм підставою для повернення надміру сплаченого податку є заява відповідного змісту платника до контролюючого органу, з якою він і звернувся. ГУ ДФС в області не виконало обов’язок, визначений п. 43.5 цієї статті, щодо надання висновку про повернення заявленої ним до повернення суми переплати ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У заяві про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» не вказало дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а також дня виникнення переплати. У судовому процесі ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» документів, які б підтверджували помилкову (надмірну) сплату податку не надало. Доводи ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» щодо його права на повернення цієї суми з державного бюджету обґрунтовані тільки посиланням на облік цієї суми як переплати в інтегрованій картці його особового рахунку як платника податків.
ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» лише зазначає щодо інформаційних даних у базі електронного кабінету платника податків, однак жодними іншими доказами таку інформацію ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» не підтверджує. Інформаційні дані не є відображенням реальної переплати податку, а лише даними щодо податкового обліку.
Висновки: підставою для повернення надміру сплаченого податку є наявність переплати податку як такої, а не сама заява про повернення податку. При відсутності переплати з податку у контролюючого органу не виникає й обов’язку надати висновок про повернення податку. За встановленого судами першої та апеляційної інстанцій факту відсутності надміру сплаченого ПДВ такі доводи не відповідають обставинам у справі.
Ключові слова: податковий механізм податку на додану вартість, процедура повернення надміру сплачених податковий платежів, особливості відображення сум переплати ПДВ