Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 серпня 2019 року

у справі № 2040/5181/18

Адміністративна юрисдикція

Щодо відсутності підстав для донарахування податкового зобов’язання у разі порушення податкового законодавства

Фабула справи: Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе (далі також - ПСП імені Фрунзе) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС (далі також - ГУ ДФС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПСП імені Фрунзе вказувало, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТК Гама». В свою чергу, ПСП імені Фрунзе правильно обчислено та задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС. Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не доведено порушень позивачем вимог податкового законодавства України, викладених у акті перевірки.

Мотивація касаційної скарги: ГУ ДФС стверджує, що надані позивачем первинні документи у своїй сукупності не підтверджують реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ТК Гама», оскільки платником податків не надано документів щодо якості товару та його відповідності стандартам, довіреностей на отримання товару, а товарно-транспорті накладні містять неточності щодо пункту розвантаження.

Правова позиція Верховного Суду: згідно з нормами чинного податкового законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПК України. Якщо ж господарська операція відсутня як така, платник податків позбавлений права на формування податкових зобов'язань.

Водночас контролюючий орган наділений правом самостійно визначити суму грошових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про їх заниження або завищення. В даному випадку слід зазначити, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тому, якщо суб'єкт владних повноважень ставить під сумнів реальність господарської операції, за якою платником податків сформовано податкові зобов'язання, на стадії реалізації управлінської функції зі здійснення податкового контролю він може прийняти рішення про позбавлення суб'єкта господарювання права на формування податкових зобов'язань.

Висновки: самостійно визначена платником податку у податковій декларації сума грошового зобов'язання не підлягає повторному донарахуванню контролюючим органом, оскільки в такому випадку відбувається подвійне оподаткування однієї господарської операції.

Ключові слова: подвійне оподаткування, повноваження контролюючого органу, порядок визначення податкового зобов’язання, декларування податкових зобов’язань, порядок проведення податкової перевірки, повторність виникнення податкового порушення