Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 серпня 2019 року
у справі № 127/10361/18
Цивільна юрисдикція
Щодо законності звільнення працівника після отримання відзиву його заяви про звільнення
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі та просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням 28 березня 2018 року. Однак, 28 березня 2018 року до завершення робочого дня ОСОБА_1 була написана заява про відкликання заяви про звільнення, так як вона була написана під тиском. ОСОБА_1 здав цю заяву в поштове відділення, однак по закінченню робочого дня 28 березня 2018 року представником відповідача особисто позивачеві було доставлено наказ про звільнення.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним наказ ПАТ «Укрзалізниця” про звільнення ОСОБА_1 .
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Укрзалізниця” звертає увагу на той факт, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без жодного порушення вимог законодавства, а саме бажання позивача поновитись на роботі без достатніх правових підстав свідчить про неправомірний характер таких дій.
Правова позиція Верховного Суду: ч. 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви про звільнення за власним бажанням, він зазначив дату звільнення та не зазначив жодної з поважних причин, перелік яких міститься в ст. 38 КЗпП України.
П. 12 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року визначено, що у справах про звільнення особи за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП України).
Висновки: суд, встановивши, що позивачем 28 березня 2018 року о 16 год. 00 хв. було здано на пошту заяву про відкликання його заяви про звільнення за власним бажанням, що підтверджується фіксальним чеком, тобто реалізовано його право на відкликання такої заяви, врахувавши право робітника, закріплене в законі щодо відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося всупереч положенням закону.
Ключові слова: підстави поновлення на посаді, порушення трудового законодавства, незаконне звільнення, порядок вирішення трудових спорів, права працівника, повноваження роботодавця щодо звільнення
