Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 травня 2019 року

у справі № 752/18406/16-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано, ухвалено новий, яким ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 119 на ч. 2 ст. 121 КК України, дійшов помилкового висновку про наявність у останнього прямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть останнього. При цьому вказує на те, що судом при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, не був врахований висновок експерта, згідно з яким смерть потерпілого настала від падіння, а не від насильницьких дій ОСОБА_2, а також не встановлено форму вини останнього. Зазначає про те, що поза увагою апеляційного суду залишився правовий висновок Верховного Суду України щодо розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119 і ч. 2 ст. 121 КК України.

Правова позиція Верховного Суду: згідно із сталою судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду у провадженнях № 51-6829км18, 51-649км18, 51-2941км18, постановах Верховного Суду України у справах № 5-8кс13, № 5-4кс15, № 5-25кс15, розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України, здійснюється за їх суб'єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

Встановлюючи суб`єктивні ознаки складу злочину умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), необхідно виходити з того, що ознаками об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в прямій, і непрямій формі.

Умисел засудженого ОСОБА_2 на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, що спричинило смерть останнього, є доведеним, оскільки зазначеними у вироку апеляційного суду доказами підтверджено, що ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та бажаючи спричинити потерпілому тілесні ушкодження, наніс декілька ударів в життєво-важливий орган - голову ОСОБА_3. При цьому зазначені у вироку апеляційного суду протиправні дії засудженого ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, а тому правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.

Висновки: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, з об'єктивної сторони характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Ключові слова: злочини проти життя та здоров'я особи, правила кваліфікації злочинів, суміжні склади злочинів, конкуренція кримінально-правових норм