Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 вересня 2018 року
у справі № 757/20129/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся з позовом до Національного банку України, третя особа - ПрАТ «Просто-страхування», про відшкодування майнової шкоди.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди.
Мотивація касаційної скарги: Національний банк України просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.
Вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди не врахували, що Національний банк України застрахував свою відповідальність в ПАТ «Просто-страхування». Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме з нього є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до заподіювача шкоди.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
За загальним правилом, викладеним у п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Висновки: у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред'явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, яка відступила від висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс18.
Ключові слова: страховий поліс, дорожньо-транспортна пригода, обов’язки страховика, підстави відмови у виплаті відшкодування
