Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 червня 2019 року

у справі № 185/67/18

Кримінальна юрисдикція

Щодо наявності суб’єктивних ознак злочину в діянні неосудної особи

Фабула справи: на підставі ухвали суду першої інстанції до ОСОБА_1, який у стані неосудності вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.

Згідно з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з умислом на незаконне проникнення до житла ОСОБА_3 та вчинення крадіжки, через вікно проник до приміщення квартири, де з корисливих мотивів вчинив таємне викрадення належного ОСОБА_3 майна, а саме двох картин та однієї ікони, заподіявши потерпілій майнові збитки.

Ухвалою апеляційного суду ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

Мотивація касаційної скарги: прокурор просить змінити судові рішення, виключивши з них посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_1 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Прокурор зазначає, що ОСОБА_1, у період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння не міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними через хронічне психічне захворювання, отже з таким його станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину. На думку прокурора, висновки суду про психічне ставлення ОСОБА_1, який є неосудною особою, до вчиненого суспільно небезпечного діяння, не узгоджуються з положеннями закону України про кримінальну відповідальність.

Правова позиція Верховного Суду: суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.

Разом з тим, особа може бути позбавлена здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Такий стан особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за визначеними у ч. 2 ст. 19 КК України критеріями визначає неосудність особи та виключає притягнення її до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Висновки: ОСОБА_1 під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебував у стані неосудності, що підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_1 у період часу, що відноситься до інкримінованого діяння страждав та на час проведення експертизи страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. У період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння він не міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Отже, із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину.

Ключові слова: суб’єкт злочину, формула неосудності, підстави кримінальної відповідальності, підстави застосування примусових заходів медичного характеру