Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 червня 2019 року
у справі № 2-438/12
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування ч.2 ст. 625 ЦК України при страховому відшкодуванні
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. Позов обґрунтований тим, що ДТП відбулась з вини ОСОБА_2, який застрахував цивільно-правову відповідальність У ПрАТ «СК «Провідна». Автомобілю позивача завдана шкода, яку він просив стягнути разом із пенею за ухилення від виконання свого зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Рішенням суду першої інстанції залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено частково. Рішення судів мотивовані невиконанням відповідачем ПрАТ «СК «Провідна» обов'язку щодо відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП.
Мотивація касаційної скарги: ПрАТ «СК «Провідна» зазначила, що до спірних правовідносин норми ст. 625 ЦК України не застосовуються.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст.22.1 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.
Правовідношення, в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов`язанням.
Висновки: зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.
Ключові слова: ДТП, страховий випадок, відповідальність страховика
