Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2019 року
у справі № 646/7699/13-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення зобов’язання внаслідок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки
Фабула справи: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку.
Позовна заява мотивована тим, що між банком та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії та на забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
При цьому рішенням господарського суду у справі №45/299-10 за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано право на реєстрацію права власності на нежитлову будівлю.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням суду апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення факту врегулювання заборгованості ОСОБА_1 за спірним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору та неправомірно застосував положення ст.36 Закону України «Про іпотеку»
Правова позиція Верховного Суду: ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.
Рішенням господарського суду від 30 листопада 2010 року, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2011 року та Вищого господарського суду України від 09 березня 2011 року, встановлено, що право власності на спірне іпотечне майно перейшло до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в силу положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та договору іпотеки у зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного договору. У такому порядку вирішено питання щодо погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.
Зазначеними рішеннями судів господарської юрисдикції, ухваленими у справі за участі тих самих сторін (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1, встановлено, що банк звертався до суду за захистом вже існуючого права власності на спірний предмет іпотеки, що виникло на підставі застереження у договорі іпотеки, яке є самостійною підставою виникнення права власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Висновки: ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання зобов`язання припиняється, а усі наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Ключові слова: іпотека, позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, основні зобов’язання за договором іпотеки
