Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 646/7699/13-ц

провадження № 61-9822св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

відповідачі: територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, яка є правонаступником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення апеляційного суду Харківської області

від 21 липня 2016 року в складі колегії суддів: Гальянової І. Г., Колтунової А. І., Костенко Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим що 26 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 11 150 000,00 грн строком до

26 жовтня 2019 року зі сплатою 16 % річних. На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та з урахуванням викладеного, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у розмірі

49 454 218,21 грн, з яких: 923 791,07 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 191 824,23 грн - строкова заборгованість за процентами;

7 046 157,00 грн - строкова заборгованість за кредитом; 5 746 708,18 грн - прострочена заборгованість за процентами; 504 617,70 грн - прострочена заборгованість за комісійною винагородою; 12 643 655,74 грн - пеня за прострочення погашення кредиту; 17 793 877,00 грн - пеня за прострочення погашення процентів; 1 603 587,29 грн - пеня за прострочення погашення комісії.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 вересня

2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2014 року, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня

2007 року в сумі 49 454 218,21 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що порядок позасудового врегулювання виключає спір між сторонами та саме звернення з позовом іпотекодержателя до суду. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку здійснюється на умовах погоджених сторонами та визначених у самому іпотечному договорі.

Згідно рішення господарського суду Харківської області від 30.11.10 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 року, постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2011 року по справі №45/299-10, за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано право на реєстрацію права власності на нежитлову будівлю.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 16 березня 2016 року ухвала апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не перевірено доводів та заперечень відповідача. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено факт набуття банком права власності на спірне нерухоме майно на підставі застереження в іпотечному договорі про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

в рахунок виконання основного зобов`язання та що визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі цього застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2016 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення кредитних коштів за спірним кредитним договором припинили свою дію з набуттям позивачем права власності на зазначене нерухоме майно,

у зв`язку із задоволенням ним вимог за кредитним договором забезпечених іпотечним договором, а тому відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинила свою дію і порука ОСОБА_2 , якою забезпечувалось виконання умов кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнення її доводів та викладу позиції інших учасників справи

У серпні 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про встановлення факту врегулювання заборгованості ОСОБА_1 за спірним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

в порядку позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору

від 26 жовтня 2007 року № М-282/1/КЛ-07-3 та неправомірно застосував положення статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Відзивів іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 07 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження

в цій справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії

№ М-282/КЛ-07, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі

11 150 000,00 грн строком до 26 жовтня 2019 року зі сплатою 16 % річних.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № М-282/КЛ-07-П.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість позичальника перед банком станом на 12 квітня 2012 року складає 49 454 218,21 грн, з яких:

3 923 791,07 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 191 824,23 грн - строкова заборгованість за процентами; 7 046 157,00 грн - строкова заборгованість за кредитом; 5 746 708,18 грн - прострочена заборгованість за процентами; 504 617,70 грн - прострочена заборгованість за комісійною винагородою; 12 643 655,74 грн - пеня за прострочення погашення кредиту;

17 793 877,00 грн - пеня за прострочення погашення процентів;

1 603 587,29 грн - пеня за прострочення погашення комісії.

Рішенням Господарського суду Харківської області від

30 листопада 2010 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 09 березня 2011 року, визнано недійсними нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «В-2», загальною площею 1 725,7 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 , укладений 18 вересня 2010 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражним керуючим ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, укладений між ФОП ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мір 5». Визнано за ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» право власності на нежитлову будівлю літ. «В-2», загальною площею 1 725,7 кв. м,

в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із копією свідоцтва про смерть від 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2014 року до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_1 залучено територіальну громаду м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 листопада 2010 року, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2011 року та Вищого господарського суду України від

09 березня 2011 року, встановлено, що право власності на спірне іпотечне майно перейшло до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в силу положень статті 37 Закону України «Про іпотеку»та договору іпотеки у зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного договору. У такому порядку вирішено питання щодо погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 26 жовтня 2007 року № М-282/КЛ-07 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі від 26 жовтня 2007 року

№ М-282/1/КЛ-07-3.

Зазначеними рішеннями судів господарської юрисдикції, ухваленими у справі за участі тих самих сторін (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1, встановлено, що банк звертався до суду за захистом вже існуючого права власності на спірний предмет іпотеки, що виникло на підставі застереження

у договорі іпотеки, яке є самостійною підставою виникнення права власності.

Згідно із частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ,

у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку»

(в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання зобов`язання припиняється, а усі наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

За таких обставин, оскільки позивачем набуто право власності на нежитлову будівлю літ. «В-2», загальною площею 1 725,7 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 , шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, апеляційний суд правильно застосував положення частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», статті 559 ЦК України, та зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті

400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 410, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук