Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 грудня 2018 року
у справі № 753/14222/14-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування складів злочинів передбачених ст. 115 та ст. 121 КК України
Фабула справи: за вироком суду ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Апеляційний суд вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано перекваліфіковано дії ОСОБА_2. з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він цілеспрямовано завдав потерпілому удари ножему різні ділянки тіла, зокрема й у життєво важливі органи, усвідомлюючи, що такі дії можуть спричинити смерть, про що свідчить кількість, локалізація та сила ударів, довжина раневих каналіві те, що ОСОБА_2 припинив свої дії, коли потерпілий знепритомнів і не подавав ознак життя, після чого залишив будинок, вважаючи, що потерпілий помер. На думку прокурора, у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій ОСОБА_2 йому призначено покарання, яке не відповідає вимогам закону.
Правова позиція Верховного Суду: суд встановив, що ОСОБА_2 під час конфлікту з ОСОБА_4 умисно завдав йому удари складним туристичним ножем господарсько-побутового призначення та дійшов висновку,що обвинувачений не мав умислу на позбавлення життя потерпілого.
При цьому суд виходив із встановлених у судовому засіданні обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме: хаотичного, нецілеспрямованого завдання ОСОБА_2 ударів ножем, що підтверджено показаннями не тільки обвинуваченого, а й потерпілого, характеру та локалізації спричинених поранень, того, що у разі наявності у обвинуваченого прямого умислу на вбивство, він мав реальну можливість довести свої злочинні дії до кінця, однак після заподіяння тілесних ушкоджень, які не призвели до смерті потерпілого, залишив місце злочину.
Питання про спрямованість умислу суд вирішив, враховуючи сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, його відносини з потерпілим, ситуацію, що передувала події.
Висновки: кількість заподіяних ножових поранень, їх локалізація та ступінь тяжкості в цьому конкретному випадку не дали підстав суду зробити висновок про спрямованість умислу ОСОБА_2 саме на умисне вбивство ОСОБА_4. Суд зазначив, що в цьому випадку відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_2, завдаючи удари потерпілому складним туристичним ножем господарсько-побутового призначення з довжиною леза шість сантиметрів у різні частини тіла, більшість з яких не є життєво важливими, бажав спричинити смерть ОСОБА_4, а не заподіяти йому тяжких тілесних ушкоджень, які фактично настали від його дій.
Ключові слова: зміна кваліфікації, закінчений замах на вбивство, віктимна поведінка потерпілого
