Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 липня 2018 року
у справі № 520/12856/15-ц
Цивільна юрисдикція
Про наслідки прийняття нотаріусом заяви від особи за недійсним паспортом
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Третя одеська державна нотаріальна контора, про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: діями державного нотаріуса порушено норми законодавства України, у зв'язку з чим дії нотаріуса необхідно визнати незаконними. Державний нотаріус, встановивши особу по недійсному паспорту (не містив фотокартки при досягненні особою 45 - річного віку), прийняла заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері, посвідчила підпис ОСОБА_5 на вказаній заяві, відкрила спадкову справу, чим порушила норми чинного законодавства України, а також права інших спадкоємців, які мали намір прийняти спадщину за законом.
Правова позиція Верховного Суду: прийняття спадщини - вольовий акт, який полягає у вираженні згоди прийняти спадщину. Цей акт односторонній: він є волевиявленням тільки однієї особи - спадкоємця і не вимагає участі чи згоди інших осіб. Судами встановлено, що ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, після смерті матері був зареєстрований та проживав за однією адресою з померлою і відповідно до ст.1268 ЦК вважається таким, що прийняв спадщину. Заяву про відмову від спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, відповідач до нотаріальної контори не надавав.
Висновки: згідно зі спадковою справою, заява про прийняття спадщини ОСОБА_5 подана особисто, і ця заява відповідає його волевиявленню, а встановлення особи державним нотаріусом за паспортом громадянина України, який не містив фотокартки при досягненні особою 45-річного віку, є фактично підставою для застосування дисциплінарного стягнення до нотаріуса, а не підставою для визнання заповіту недійсним.
