Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2026 року
у справі № 914/746/25
Господарська юрисдикція
Щодо правової природи договору оренди торговельного місця на ринку та застосування до нього Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
Фабула справи: Комунальне підприємство "Центральний ринок" міської ради звернулося з позовом до ФОП про звільнення торговельного місця, яке Відповідач орендував у Позивача на підставі однойменного договору оренди.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов КП "Центральний ринок" задовольнив.
Мотивація касаційної скарги: ФОП вважає, що укладений ним із Позивачем договір оренди торговельного місця є договором оренди комунального майна, а тому правовідносини, зокрема щодо пролонгації такого договору, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-IX), а також прийнятою Кабінетом Міністрів України підзаконною Постановою № 634.
Правова позиція Верховного Суду: торговельний ринок - це простір для здійснення підприємницької діяльності, який має своє правове регулювання, де адміністрація ринку виступає організатором, а продавці - безпосередніми реалізаторами товарів. У свою чергу торговельне місце на ринку - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Право на зайняття торговельних місць на ринку на визначений термін та реалізацію бажаних товарів продавці отримують внаслідок укладення письмових угод з адміністрацією, які передбачають, зокрема, внесення за це відповідної плати.
Договори оренди торговельних місць на ринках не є класичними договорами найму в контексті передачі орендарям правомочностей орендодавця. Обсяг таких правомочностей значно вужчий за аналогічний обсяг, який отримує орендар нерухомості, включаючи, але не обмежуючись, правом володіння, яке відсутнє при оренді торговельного місця, але наявне при оренді нерухомого майна, а тому безумовне розповсюдження на правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні таких договорів приписів Закону № 157-IX, є помилковим.
Торговельне місце як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції на ринках, не підпадає під жодне із визначень об`єктів оренди за Законом № 157-IX, а тому і передбачені ним процедури, зокрема щодо укладення та продовження договорів оренди комунального майна, до договорів оренди торговельних місць очевидно не застосовні.
Висновки: дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не розповсюджується на правовідносини з укладення, зміни та продовження договорів оренди торговельних місць (площ), незважаючи на те, де саме такі місця знаходяться (вулиця, тимчасовий павільйон, капітальна будівля) і до якої форми власності належать. Такі правовідносини регулює ЦК України, а також підзаконні нормативно-правові акти, зокрема, Положення № 868 і Правила торгівлі на ринку.
Ключові слова: правовий статус комунального майна, реалізація товарів, торгівля товарами, оренда торгово місця
