Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 квітня 2019 року
у справі № 804/5465/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо реальності здійснення господарських операцій з придбання товару
Фабула справи: ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 1346047 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 476006 грн 50 коп., повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1345623 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 672811 грн 50 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» задоволені, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову окружного адміністративного суду, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1789306,55 грн, у т.ч. 1324215,70 грн за податковим зобов'язанням з податку на прибуток та у сумі 465090,85 грн за штрафними (фінансовим санкціями) та визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення в частині нарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1982049 грн, у т.ч. 132366 грн за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість та у сумі 660683 грн за штрафними (фінансовим санкціями). В іншій частині позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ДФС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що порушення контрагентами позивача приписів господарського та цивільного законодавства, унеможливлює прийняття складених ними документів, як належних.
Правова позиція Верховного Суду: позивачем витрати та податковий кредит сформовані по факту придбання товару, а не транспортних послуг, відтак докази транспортування є додатковими (допоміжними, факультативними) до підтвердження обставин реальності, але не є документами на підставі яких формуються витрати та податковий кредит, якщо тільки вартість транспортування (перевезення) за умовами договорів не входить до вартості товару або послуги транспортування є господарською операцією за наслідками якої формуються власне витрати та податковий кредит.
Оцінюючи податкову інформацію по контрагентам позивача щодо їх відносин з учасниками попередніх ланок постачання товарів (та між ними), суд апеляційної інстанції зазначив, що ці посилання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.
Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та подальшого використання його у власній господарській діяльності Товариства в оподаткованих операціях.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судом апеляційної інстанції, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, в обсягах визнаних протиправними та скасованих цим судом.
Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки: за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, не надання такого документу, як товарно-транспортна накладна або недоліки у формуванні товарно-транспортної накладної, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.
Ключові слова: договір поставки товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки по банківських рахунках, відступлення права вимоги, фіктивна господарська діяльність, податковий кредит