ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/5465/16

адміністративне провадження №К/9901/36212/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року у складі судді Єфанової О.В.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у складі суддів Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

у справі № 804/5465/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський авто центр МАЗ»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

26 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський авто центр МАЗ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 05 серпня 2016 року №0004891407, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 1346047 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 476006 грн 50 коп., № 0000504110, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1345623 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 672811 грн 50 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

18 листопада 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовні вимоги Товариства задоволені, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 05 серпня 2016 року за №0004891407 та №0004881407.

05 квітня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року по справі №804/5465/16, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 05 серпня 2016 року № 0004891407 в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1789306,55 грн, у т.ч. 1324215,70 грн за податковим зобов'язанням з податку на прибуток та у сумі 465090,85 грн за штрафними (фінансовим санкціями) та визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 05 серпня 2016 року №0004881407 в частині нарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1982049 грн, у т.ч. 132366 грн за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість та у сумі 660683 грн за штрафними (фінансовим санкціями). В іншій частині позову відмовлено.

28 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що порушення контрагентами позивача приписів господарського та цивільного законодавства, унеможливлює прийняття складених ними документів, як належних.

03 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 05 травня 2017 року та витребувано справу №804/5465/16 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

26 липня 2017 року справа №804/5465/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

12 березня 2018 року справа №804/5465/16 та матеріали касаційної скарги №К/9901/36212/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33109363, перебуває на податковому обліку з 02 серпня 2004 року, є платником податку на додану вартість з 16 серпня 2004 року.

Податковим органом у травні-липні 2017 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 липня 2016 року №364/04-36-14-06- 33109363 (далі - акт перевірки).

05 серпня 2016 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0004891407 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1346047 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 476006 грн 50 коп. Правовою підставою збільшення податку наведені положення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані без зазначення правової підстави їх застосування.

Податковим повідомленням-рішенням №0004881407 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1345623 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 672811 грн 50 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані без визначення правової підстави їх застосування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2013 року Товариством, як покупцем укладено та виконано договір поставки товару з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-ХХІ», як продавцем, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та виписками по банківських рахунках.

Між Товариством, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бумпак плюс» як продавцем укладено та виконано договір поставки № 2409/13 від 24 вересня 2013 року, фактичне виконання якого підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Між Товариством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вермікуліт Трейд» як продавцем укладено та виконано договір від 25 серпня 2014 року, предметом якого є поставка запчастин до автомобілів сімейства МАЗ, фактичне виконання умов цього договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, повідомленням про переуступку права вимоги від 18 грудня 2014 року, платіжними дорученнями.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарант Груп» укладено договір від 19 листопада 2014 року поставки запчастини до автомобілів сімейства МАЗ, виконання умов цього договору підтверджується договором відступлення права вимоги від 16 березня 2015 року, повідомленням про відступлення права вимоги від 19 березня 2015 року № 16 та платіжними дорученнями.

Також, між Товариством, як покупцем 15 жовтня 2015 року укладено договір поставки товару № 1510/2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Домус компані ЛТД», як продавцем, фактичне виконання умов цього договору підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гордон Сервіс», як продавцем укладено договір поставки № 1102/15 від 11 лютого 2015 року фактичне виконання умов цього договору підтверджується видатковими накладними, банківською випискою, договором відступлення права вимоги від 15 червня 2015 року, повідомленням про відступлення права вимоги від 17 червня 2015 року № 54 та платіжними дорученнями.

Між Товариством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акта компані» як продавцем укладено та виконано договір поставки від 03 лютого 2016 року, виконання цього договору підтверджується видатковими накладними, повідомленнями про відступлення права вимоги, платіжними дорученнями.

19 серпня 2014 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біз-гард» укладено договір та виконано договір поставки, що підтверджується видатковими накладними, повідомленням про відступлення права вимоги, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Товариством укладено та виконано договір поставки від 17 червня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Слл-Консалт», фактичне виконання умов якого підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, повідомленням про відступлення права вимоги, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ай-Соларс» укладено та виконано договір поставки від 10 вересня 2013 року, фактичне виконання умов якого підтверджується видатковими накладними, повідомленням про відступлення права вимоги, платіжними дорученнями.

Між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейл Ком» укладено та виконано договір поставки № 89 від 03 листопада 2014 року, фактичне виконання умов якого підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Щодо взаємовідносин Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Вл», судом апеляційною інстанцію визнано безпідставним формування валових витрат та податкового кредиту за результатами укладення та виконання договору від 25 червня 2014 року, з огляду на наявність підстав, які не потребують доказування встановлених вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 січня 2016 року у справі № 642/11332/14-к (1-кп/642/125/15). У цій частині постанова суду апеляційної інстанції відповідачем у касаційному порядку не оскаржується.

Судами попередніх інстанцій встановлена подальша реалізація придбаного позивачем у вищезазначених (крім ТОВ «Пріоритет - Вл») контрагентів товару, яка підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних.

Доводи заявника касаційної скарзі є тотожними, що наводились в апеляційній скарзі оцінені судом апеляційної інстанції, а саме спростовані обставини фіктивності господарських операцій, шляхом посилання на протоколи допиту у рамках кримінальних проваджень стосовно керівника ТОВ «Аркада-ХХІ» ОСОБА_2, та директора ТОВ «Амарант Груп» ОСОБА_1, з мотивів відсутності обвинувальних вироків відносно зазначених посадових осіб, а тому неможливо підтвердити або спростувати факт, що у періодах здійснення поставок від зазначених контрагентів позивачеві ці підприємства здійснювали фіктивну господарську діяльність.

Оцінюючи посилання відповідача на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари, суди попередніх інстанцій визнали його безпідставним, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що позивачем витрати та податковий кредит сформовані по факту придбання товару, а не транспортних послуг, відтак докази транспортування є додатковими (допоміжними, факультативними) до підтвердження обставин реальності, але не є документами на підставі яких формуються витрати та податковий кредит, якщо тільки вартість транспортування (перевезення) за умовами договорів не входить до вартості товару або послуги транспортування є господарською операцією за наслідками якої формуються власне витрати та податковий кредит.

Відтак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу, як товарно-транспортна накладна або недоліки у формуванні товарно-транспортної накладної, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Оцінюючи податкову інформацію по контрагентам позивача щодо їх відносин з учасниками попередніх ланок постачання товарів (та між ними), суд апеляційної інстанції зазначив, що ці посилання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та подальшого використання його у власній господарській діяльності Товариства в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судом апеляційної інстанції, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, в обсягах визнаних протиправними та скасованих цим судом.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції та суд першої інстанції в певній частині не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої (в частині) та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції у справі № 804/5465/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер