Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 жовтня 2025 року
у справі № 759/1627/25-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності відмови банку від підтримання ділових відносин з клієнтом у разі встановлення неприйнятно високого ризику
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів, а саме просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Райффайзен Банк» щодо неї про відмову від підтримання ділових відносин, оформлене листом;
- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «Райффайзен Банк», про розірвання договору з нею;
- відшкодувати за рахунок АТ «Райффайзен Банк» моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом пункту 3 частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до статті 6 Закону № 361-ІХ відповідач, як банк, є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
За приписами частини шостої статті 7 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.
Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65 (далі - Положення № 65).
Частиною першою статті 15 Закону № 361-ІХ визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
ВИСНОВКИ: судами встановлено, що за результатами проведеного банком аналізу фінансових операцій, інформації про клієнта - фізичну особу, банк виявив, що проведені операції є сумнівними, зокрема: на її рахунок надходили платежі переважно як зарахування від різних фізичних осіб без ідентифікації платників через платіжні системи та сервіси, які в подальшому переважно переховувано через платіжні системи на інші картки використано як розрахунки через онлайн-сервіси, знято готівкою тощо, наявне перевищення фактичних надходжень над доходом/максимальною сумою планових операцій, заявлених клієнтом, виявлена невідповідність джерел походження коштів. За результатами вказаних обставин складено обґрунтований висновок щодо сформованої підозри.
На підставі вказаного висновку банком було прийнято рішення про відмову у підтриманні ділових відносин з припиненням виконання видаткових операцій, ініційованих клієнтами (встановлено НВП).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави фінансового моніторингу, припинення надання банківських послуг, обов'язки клієнта банку
