Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 червня 2018 року
у справі № 317/2520/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про визнання протиправними та скасування договору оренди земельної ділянки
Фабула справи: прокурор звернувся до райдержадміністрації та ОСОБА_3 з позовом про визнання незаконним і скасування розпорядження голови райдержадміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території сільської ради громадянину ОСОБА_3», «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, розташованої на території сільської ради»; визнання недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений райдержадміністрацією з ОСОБА_3; скасування державної реєстрації даного договору оренди земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, яка розташована на території сільської ради, на користь держави.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове про задоволення позову в цілому.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_7 зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив підвідомчість розгляду справ, адже договір оренди земельної ділянки підписаний ОСОБА_3 від імені Фермерського господарства «СВАМ» (далі - ФГ «СВАМ»), а підпис засвідчений печаткою цієї юридичної особи. Тому спір має розглядатися у господарському суді згідно з ГПК України.
Правова позиція Верховного Суду: розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб'єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
Перевіряючи дотримання судами норм процесуального права щодо суб'єктної юрисдикції, суд звертає увагу на те, що надана ОСОБА_3 згідно з розпорядженнями в оренду для ведення фермерського господарства земельна ділянка фактично була передана ним у користування його ж ФГ «СВАМ». Вказане суд апеляційної інстанції встановив на підставі повідомлення Державної податкової інспекції про те, що ФГ «СВАМ» використовує земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Тобто, відбулася заміна орендаря земельної ділянки: права й обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами спору є юридичні особи.
Висновки: у цій справі спір є пов'язаним з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування ФГ «СВАМ». Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Ключові слова: цивільна юрисдикція, цивільне судочинство, господарська юрисдикція, господарське судочинство, право на створення фермерського господарства, передумова для державної реєстрації
