Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2025 року
у справі № 910/2693/24[2]
Господарська юрисдикція
Щодо недоведення наявності у кінцевого бенефіціарного власника товариства резиденства іншої держави для скасування обмежень, передбачених п. 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" від 24.02.2022 № 18
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зінтеко" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання протиправними дій Банку щодо зупинення видаткових операцій і блокування банківських рахунків та зобов'язати Банк відновити надання банківських послуг, шляхом відновлення видаткових операцій по вказаним рахункам, які належать Товариству.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказує на те, що починаючи з 2003 року Банком здійснюється банківське обслуговування поточних рахунків Товариства. Листом від 13.10.2022 відповідач проінформував про зупинення видаткових операцій по банківським рахункам Товариства, з посиланням на пункт 15 Постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" від 24.02.2022 № 18 (далі - постанова НБУ №18).
Господарський суд рішенням, яке апеляційний господарський суд постановою залишив без змін у задоволенні позову відмовлено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Статус фізичної особи - резидента або нерезидента у застосуванні положень постанови НБУ № 18 з огляду на положення статті 26 Конституції України підлягає визначенню Національним банком України, виходячи саме із норм законодавства України стосовно нашої держави.
У цьому аспекті відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про валюту і валютні операції" резидентами є:
- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України;
- фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України;
- юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України;
- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України;
- відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.
Згідно з положеннями підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, резиденти - це:
- юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
- дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
- фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Національний Банк України за результатами розгляду листів Незалежної асоціації банків України щодо використання підходів у застосуванні положень постанови НБУ № 18 у листах від 10.03.2022 № 8581-10/03, від 06.04.2022 № 40-0007/26133, від 12.04.2022 № 25-0005/27149, від 28.07.2022 № 25-0005/51753 та від 01.11.2023 № 25-0005/80700 у межах своїх повноважень надав Банкам, як агентам валютного нагляду рекомендації у виконанні приписів пункту 15 цієї постанови, копії яких наявні у матеріалах справи, зокрема:
- у листі від 12.04.2022 р. N 25-0005/27149 Національний банк України роз'яснив, що: "… резидентність осіб для цілей застосування норм Постанови № 18 визначається відповідно до вимог Закону України "Про валюту і валютні операції" та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2;
- у листі від 06.04.2022 № 40-0007/26133 надав роз`яснення такого змісту: "… статус фізичної особи-резидента або нерезидента визначається Національним банком України виходячи із норм законодавства України стосовно нашої держави. Віднесення фізичних осіб до резидентів або нерезидентів інших країн, у тому числі до Російської Федерації або Республіки Білорусь законодавство України не визначає. Наразі усі валютні операції здійснюються з урахуванням вимог Постанови НБУ № 18. Достатньою підставою для визначення особи резидентом/нерезидентом України є визначення постійного місця її проживання. Тобто, якщо фізична особа, яка має, зокрема громадянство Російської Федерації / Республіки Білорусь, постійно проживає на території України на підставі офіційних документів, виданих відповідними уповноваженими державними органами України, така особа у розумінні Закону України "Про валюту і валютні операції" та Положення № 2 вважатиметься резидентом України. І навпаки, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні та отримали посвідку на тимчасове проживання, у розумінні Закону про валюту та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 є нерезидентами";
- у листі від 10.03.2022 № 8581-10/03 Національний банк України зазначив, що: "…надання клієнтами-резидентами РФ/РБ до банку під час дії воєнного стану інших документів, ніж ті, які були надані до банку до набрання чинності Постановою № 18 та стосуються його резидентності, можуть бути спробою обходу заборон, визначених у Постанові № 18";
- у листі від 01.11.2023 № 25-0005/80700 Національний банк України (у вирішенні питання щодо визначення резидентності кінцевого бенефіціарного власника у раз наявності в нього подвійного громадянства надав роз'яснення такого змісту: "… відповідно до пункту 1 додатка 4 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (Положення № 65), банк зобов`язаний під час здійснення належної перевірки клієнта установити кінцевого бенефіціарного власника клієнта або факт його (їх) відсутності, у тому числі отримати структуру власності юридичної особи з метою її розуміння; установити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника [прізвище, власне ім`я та (за наявності) по батькові, країну громадянства та постійного місця проживання, дату народження, характер і міру (рівень, ступінь, частку) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу)]; ужити заходів з верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника. Згідно з пунктом 3 Додатка 4 до Положення № 65 Банк для встановлення та верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших відкритих джерелах, зокрема в іноземних державних реєстрах, подібних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Банк також може використовувати інформацію, отриману від клієнта, уживаючи необхідних заходів із перевірки отриманої інформації за допомогою інших джерел. В силу положень статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", якщо банк під час здійснення належної перевірки клієнта юридичної особи не має можливості встановити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, зокрема місце постійного його проживання, Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин з цим клієнтом. Резидентність фізичної особи не визначається за наявністю бізнес-інтересів у тій чи іншій країні, єдиною підставою для визначення належності кінцевого бенефіціарного власника до резидентства РФ/РБ згідно із Законом України "Про валюту і валютні операції" та Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 є наявність інформації про постійне місце проживання в цих країнах, що підтверджується відповідними документами. Рекомендуємо Банкам користуватися наявними в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" інструментами для встановлення інформації про кінцевого бенефіціарного власника, місце його постійного проживання, зокрема: витребувати інформацію / документи в клієнта, необхідну для здійснення належної перевірки; використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах; звертатися із запитами до державних органів, державних реєстраторів.
ВИСНОВКИ: надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам - даним, що містяться в офіційних документах, офіційних та інших відкритих джерелах та за наявної в них інформації, що кінцевий бенефіціарний власник Товариства є громадянином РФ у тому числі і за відсутності в матеріалах справи заяви останнього про вихід із громадянства РФ, на території якої дозволено подвійне громадянство, суди і дійшли висновку, що означена особа є резидентом РФ.
Водночас наявність у кінцевого бенефіціарного власника Товариства (громадянина РФ) паспорта Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (дата видачі 20.10.2023), за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо постійного місця проживання означеної особи у Великій Британії / наявності у цієї особи більш тісних особистих чи економічних зв`язків (центру життєвих інтересів) у цій країні / беззаперечного факту постійного (безперервного) проживання цієї особи протягом періодів податкового року, не спростовує обґрунтованих висновків судів про те, що вказана особа є резидентом РФ, а тому заборони/обмеження, встановлені пунктом 15 постанови Правління НБУ № 18 поширюються на позивача.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не довів в контексті положень пункту 15 постанови НБУ № 18 наявність у кінцевого бенефіціарного власника наявність резиденства іншої держави (Великої Британії).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження банку, обмеження банківських операцій, правовий статус бенефіціарного власника
