Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2024 року
у справі № 800/162/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості розгляду судом вимоги про скасування Указу Президента України, який у подальшому було визнано таким, що втратив чинність
Фабула справи: ТОВ «М.С.Л.» звернулося до суду з позовом до Президента України, в якому просило: визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до ТОВ «М.С.Л.» застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
КАС ВС рішенням відмовив у задоволенні позову.
Мотивація апеляційної скарги: ТОВ «М.С.Л.» вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що суд не може оцінити «наявність та достатність підстав для введення таких санкцій» у зв`язку з обмеженістю судового контролю, є незаконним та необґрунтованим, оскільки такий висновок: не узгоджується з конституційними нормами щодо поширення юрисдикції судів на будь-який юридичний спір; суперечить нормам КАС України щодо обов'язку суду перевірити правомірність оскаржуваного Указу, у тому числі на наявність підстав для його прийняття; свідчить про ухилення суду від здійснення правосуддя.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Тобто п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України є застосовним за відсутності спору між сторонами внаслідок вжиття відповідачем дій, спрямованих на відновлення прав позивача.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, визнання самим суб'єктом владних повноважень указу про застосування санкцій таким, що втратив чинність, з одночасним накладенням фактично тих самих обмежувальних заходів на одну й ту саму особу на інший період іншим указом не є усуненням чи виправленням оскаржуваних порушень, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону № 1644-VII рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.
Видання уповноваженим органом кожного наступного акта індивідуальної дії про вжиття санкцій незалежно від того, чи припиняється застосування попередніх обмежувальних заходів щодо такої особи, вочевидь свідчить про те, що на думку суб'єкта владних повноважень мета застосування санкцій не досягнута, а тому у осіб, до яких такі обмежувальні заходи застосовані, залишається право оспорювати як наявність підстав, так і строки та види застосованих обмежувальних заходів.
Незважаючи на те, що вже під час розгляду цієї справи судом Указ № 549/2015 визнано самим відповідачем таким, що втратив чинність, доводи позивача щодо безпідставності накладення на нього санкцій підлягають оцінці судом при вирішенні спору по суті. Тому в ситуації, яка виникла у справі, що переглядається, не можна стверджувати про відсутність предмета спору та що права позивача відновлені (порушення виправлені) внаслідок скасування оскаржуваного указу самим суб`єктом владних повноважень, оскільки аналогічні обмеження накладені наступними указами.
Висновки: після відкриття провадження у справі про оскарженні указу про застосування санкцій, скасування такого указу чи визнання його таким, що втратив чинність самим суб`єктом, з одночасним накладенням фактично тих самих обмежувальних заходів на одну й ту саму особу на інший період не є підставою для закриття провадження у справі з підстав п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України є таке виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних у позові порушень, внаслідок якого права позивача поновлюються в тому обсязі, в якому вони існували до прийняття оскаржуваного рішення чи вчинення/невчинення оскаржуваних дій, а предмет спору, як і підстави судового захисту, відсутні, бо немає підстав уважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Ключові слова: наслідки застосування санкцій, розширення санкційного списку, умови закриття провадження, оскарження дій Президента