Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 вересня 2024 року
у справі № 754/1447/23
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості пред`явлення позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей селищної ради, Служба у справах дітей районної у місті державної адміністрації, про зміну місця проживання дитини.
Рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що суди дійшли висновку, що проживання дитини з батьком (позивачем) починаючи з грудня 2020 року не спростовують того, що дитина перебуває у батька безпідставно і незаконно, всупереч відповідним судовим рішенням, якими з урахуванням найкращих інтересів дитини місце її проживання визначено з матір'ю. Такі висновки суду про те, що нібито ОСОБА_1 не виконує рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю, а тому утримує дитину в себе протиправно є безпідставними. При цьому рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків
Правова позиція Верховного Суду: сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).
Тлумачення як ст. 7 СК України загалом, так і ч. 9 ст. 7 СК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (ч. 1 ст. 18 СК України).
Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є зміна правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 18 СК України).
У цій справ при відмові у задоволенні позову ОСОБА_1 суди виходили з того, що з моменту ухвалення рішення суду, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_2 не змінилися обставини, що впливають на вирішення спору. Крім того, позивач не надав доказів, які б спростовували попередній висновок судів про доцільність місця проживання малолітнього сина разом з матір'ю. Тому зміна місця проживання малолітнього ОСОБА_4, якому визначено місце проживання з матір'ю ОСОБА_2, не відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суди не з'ясували можливість опитування ОСОБА_4 щодо думки дитини у питанні визначення місця її проживання.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6.
Висновки: способом захисту може бути пред`явлення позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, пов`язаних із віком дитини, або коли вже є рішення суду про визначення місця проживання дитини, яке не виконане як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну місця проживання дитини.
Ключові слова: права батьків, підстави зміни місця проживання, права дитини, способи судового захисту, захист сімейних прав