Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 17 липня 2024 року

у справі № 359/1964/23

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості судового розгляду спорів про визнання незаконними і скасування рішень загальних зборів релігійної громади та органів управління церкви

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до релігійної організації «Управління Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», релігійної організації «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів релігійної громади про припинення повноважень керівника релігійної громади, визнання незаконним та скасування відповідного указу.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито.

ОЦІНКА СУДУ

В Україні діє принцип взаємного невтручання держави та церкви, який ґрунтується на конституційній нормі про відокремленість церкви від держави.

Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи для провадження діяльності і, зокрема, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, проте у визначених випадках, наприклад, трудові спори, майнові спори тощо.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов'язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

ВИСНОВКИ: рішення загальних зборів релігійної громади та Управління єпархії УПЦ не є рішеннями, що можуть бути перевірені національним судом на відповідність вимогам законодавства чи статуту релігійної організації (об`єднання), оскільки такі рішення є внутрішньою діяльністю церкви. Здійснення державою в особі суду ревізії (перевірки) таких рішень свідчитиме про втручання останньої в діяльність церкви шляхом перебирання на себе функцій церковного суду, що є неприпустимим, бо порушує Конституцію України та закони України.

Ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зробивши акцент на тому, що поняття «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: цивільна юрисдикція, спори з релігійними організаціями, оскарження рішень органів церкви