ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня2024 року

м. Київ

справа № 359/1964/23

провадження № 61-1794св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: релігійна організація «Управління Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», релігійна організація «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Синиченка Олексія Юрійовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Семенюти О. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, прийняту у складі суддів: Крижанівської Г. В., Гуля В. В., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до релігійної організації «Управління Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», релігійної організації «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів релігійної громади про припинення повноважень керівника релігійної громади, визнання незаконним та скасування відповідного указу.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що указом Митрополита Київського і всієї України Української Православної Церкви (далі - УПЦ) від 10 серпня 2010 року № 1153 він був призначений настоятелем парафії на честь свв. першоверховних апостолів Петра і Павла с. Петровське Бориспільського району Київської єпархії. На підставі вказаного указу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесені відомості про призначення його керівником релігійної організації УПЦ «Петра і Павла». З 2013 року зі складу Київської єпархії УПЦ, у складі якої він перебував, утворена Бориспільська єпархія. 18 червня 2022 року загальні збори релігійної громади УПЦ «Петра і Павла» с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області прийняли рішення про його звільнення з посади настоятеля (керівника) релігійної організації УПЦ «Петра і Павла». На цих же зборах відбулась зміна підпорядкування релігійної громади Управлінню Київської Єпархії УПЦ (ПЦУ) та Київській Митрополії УПЦ (ПЦУ), а також змінено назву самої релігійної організації - релігійної організації «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної церкви України) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області».

Позивач указував, що указом Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) від 12 вересня 2022 року № 362 його звільнено з посади настоятеля та керівника релігійної громади УПЦ «Петра і Павла» с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області з 20 червня 2022 року. Він виконував функції настоятеля та керівника парафії, дотримувався трудової дисципліни та правил, визначених статутом релігійної громади, його праця оплачувалась, він був ієрархічно підпорядкований спочатку Київській єпархії УПЦ, а потім - Бориспільській єпархії. Ці обставини свідчать про те, що з 10 серпня 2010 року він перебував у трудових відносинах, тому на нього поширюються права та гарантії, передбачені КЗпП України. Однак він не був повідомлений про зміну істотних умов праці та не попереджався про наступне звільнення з роботи. Йому не вручався оскаржуваний указ, в якому навіть відсутня правова підстава для його звільнення з роботи. Крім того, Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) не мало повноважень на видання цього указу до проведення державної реєстрації в ЄДР відповідних змін в статуті релігійної організації. Ці обставини свідчать про те, що його звільнення з роботи відбулось з численними порушеннями законодавства про працю.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів релігійної організації УПЦ «Петра і Павла», оформлене протоколом від 18 червня 2022 року № 1, у частині припинення його повноважень як керівника релігійної громади УПЦ «Петра і Павла»;

- визнати незаконним та скасувати указ Управління Київської Єпархії УПЦ (ПЦУ) від 12 вересня 2022 року № 362 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до релігійної організації «Управління Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», релігійної організації «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів релігійної громади про припинення повноважень керівника релігійної громади, визнання незаконним та скасування відповідного указу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що з ним укладений трудовий договір у розумінні статті 21 КЗпП України та статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Зокрема, вказаний трудовий договір не був зареєстрований у встановленому порядку. За своєю правовою природою указ Митрополита Київського і всієї України УПЦ від 10 серпня 2010 року № 1153 не був наказом роботодавця про прийняття ОСОБА_1 на роботу у парафію на честь свв. першоверховних апостолів Петра і Павла с. Петровське Бориспільського району Київської єпархії на посаду настоятеля.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Синиченка О. Ю. задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до релігійної організації «Управління Київської Єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ)», релігійної організації «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів релігійної громади про припинення повноважень керівника релігійної громади, визнання незаконним та скасування відповідного указу закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що держава, у тому числі і судова влада, не має права втручатись у діяльність церкви, зокрема переглядати (ревізувати, скасовувати) рішення загальних зборів релігійної громади, церковного управління і церковного суду.

Оскарження ОСОБА_1 дійсності рішення загальних зборів релігійної громади УПЦ «Петра і Павла» с. Петрівське Бориспільського району Київської області, оформленого протоколом від 18 червня 2022 року № 1, а також указу Управління Київської Єпархії ПЦУ від 12 вересня 2022 року №362, якими припинено його повноваження як керівника релігійної громади УПЦ «Петра і Павла», з підстав недотримання вимог законодавства про працю при його звільненні, в судовому порядку є по суті залученням держави в особі її судових органів до аналізу дотримання канонічними утвореннями УПЦ (ПЦУ) вимог їхніх внутрішніх документів, тобто втручанням держави у внутрішню діяльність церкви, що суперечить частині третій статті 35 Конституції України та статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Правовідносини щодо прийняття загальними зборами релігійної громади УПЦ «Петра і Павла» с. Петрівське Бориспільського району Київської області рішення, оформленого протоколом від 18 червня 2022 року № 1, а також правовідносини, які виникли у зв`язку із прийняттям указу Управління Київської Єпархії ПЦУ від 12 вересня 2022 року є правовідносинами, що виникли всередині церкви та належать до рішень щодо внутрішньоорганізаційної діяльності церкви і її релігійної організації та є їх виключною компетенцією. Спори щодо оскарження рішення органу управління церкви не підлягають вирішенню в національних судах.

Таким чином, рішення загальних зборів релігійної громади та Управління Київської Єпархії ПЦУ не є рішеннями, що можуть бути перевірені національним судом на відповідність вимогам законодавства чи статуту релігійної організації (об`єднання), оскільки такі рішення є внутрішньою діяльністю церкви. Здійснення державою в особі суду ревізії (перевірки) таких рішень свідчитиме про втручання держави в діяльність церкви шляхом перебирання на себе функцій церковного суду, що є неприпустимим, позаяк порушує Конституцію України та закони України.

Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, і зокрема, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави.

Послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 761/25084/20-ц (провадження № 61-17392св20), про те, що поняття «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Синиченко О. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Бориспільського міськрайонного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

20 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Синиченко О. Ю. мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 761/25084/20-ц (провадження № 61-17392св20).

Суд першої інстанції не з`ясував, чи було порушене право позивача, якими нормами регулюються спірні правовідносини, спір залишився невирішеним.

Не погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що трудові відносини мають бути підтверджені лише трудовим договором і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суди не встановили, що порушені права позивача на працю, справедливість, законність, добросовісність тощо.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року представник релігійної організації «Управління Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» - адвокат Титикало Р. С. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

У лютому 2024 року релігійна організація «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної церкви України) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області» подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Верховний Суд цей відзив не приймає до розгляду, оскільки відзив не відповідає вимогам пункту 2 частини другої, частини четвертої статті 395 ЦПК України та не містить підпису заявника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Указом Митрополита Київського і всієї України УПЦ від 10 серпня 2010 року № 1153 ОСОБА_1 призначено настоятелем парафії на честь свв. першоверховних апостолів Петра і Павла с. Петровське Бориспільського району Київської єпархії.

Вказана обставина також підтверджується листом Митрополита Бориспільського і Броварського, керуючого Бориспільською єпархією УПЦ від 22 лютого 2023 року № 012, у якому, зокрема, вказано, що ОСОБА_1 як настоятель ввіреної йому парафії у підпорядкуванні керуючого Бориспільскою єпархією із посади настоятеля парафії не звільнявся та продовжує нести своє священне служіння.

Встановлено, що ОСОБА_1 був керівником релігійної організації УПЦ «Петра і Павла», що вбачається з копії виписки з ЄДР від 19 травня 2014 року та копії витягу з ЄДР від 23 лютого 2023 року.

Рішенням загальних зборів релігійної громади УПЦ «Петра і Павла» с. Петрівське Бориспільського району Київської області від 18 червня 2022 року № 1 змінено підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України. Визначено, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської Єпархії УПЦ (ПЦУ) та Київській Митрополії УПЦ (ПЦУ), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Київської Єпархії УПЦ (ПЦУ). У зв`язку з вжиттям цього організаційного заходу змінено найменування релігійної громади та визначено таке нове найменування релігійної організації - релігійна організація «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області». Припинені повноваження керівника релігійної громади ОСОБА_1 з 18 червня 2022 року.

Указом Митрополита Київського і всієї України ПЦУ від 12 вересня 2022 року № 362, виданого на підставі рішення загальних зборів релігійної громади УПЦ Петра і Павла с. Петрівське Бориспільського району Київської області від 18 червня 2022 року №1, ОСОБА_1 звільнено з посади керівника релігійної громади УПЦ Петра і Павла с. Петрівське Бориспільського району Київської області релігійної організації «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області».

21 вересня 2022 року в ЄДР зареєстровано зміну найменування релігійної організації - релігійна організація «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області». Крім того, були зареєстровані зміни відомостей про керівника релігійної організації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Синиченка О. Ю. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Статтею 35 Конституції України гарантовано, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Отже, в Україні діє принцип взаємного невтручання держави та церкви, який ґрунтується на конституційній нормі про відокремленість церкви від держави.

Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів релігійної громади УПЦ «Петра і Павла» с. Петрівське Бориспільського району Київської області, оформлене протоколом від 18 червня 2022 року № 1, у частині припинення його повноважень як керівника релігійної громади УПЦ «Петра і Павла», а також визнати незаконним та скасувати указ Управління Київської Єпархії ПЦУ від 12 вересня 2022 року № 362 про його звільнення з посади керівника релігійної громади УПЦ «Петра і Павла» с. Петрівське Бориспільського району Київської області релігійної організації «Релігійна громада парафія апостолів Петра і Павла Київської Єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області», обґрунтовуючи це тим, що порушено його право на працю.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 761/25084/20-ц (провадження № 61-17392св20) дійшов висновку, що рішення, прийняті статутними органами релігійного об`єднання у межах своїх повноважень, є виключно внутрішньою діяльністю релігійної організації. Втручання органів державної влади у здійснювану в межах закону діяльність релігійної організації чи релігійного об`єднання не допускається.

Отже, держава, у тому числі і судова влада, не має права втручатись у діяльність церкви, зокрема переглядати (ревізувати, скасовувати) рішення загальних зборів релігійної громади та рішення найвищого органу влади в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановив, що правовідносини щодо прийняття загальними зборами релігійної громади УПЦ «Петра і Павла" с. Петрівське Бориспільського району Київської області рішення, оформленого протоколом від 18 червня 2022 року №1, а також правовідносини, які виникли у зв`язку із прийняттям указу Управління Київської Єпархії ПЦУ від 12 вересня 2022 року № 362, є правовідносинами, що виникли всередині церкви та належать до рішень внутрішньоорганізаційної діяльності церкви і її релігійної організації та є їх виключною компетенцією. Спори щодо оскарження рішення органу управління церкви не підлягають вирішенню в національних судах.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішення загальних зборів релігійної громади та Управління єпархії ПЦУ не є рішеннями, що можуть бути перевірені національним судом на відповідність вимогам законодавства чи статуту релігійної організації (об`єднання), оскільки такі рішення є внутрішньою діяльністю церкви. Здійснення державою в особі суду ревізії (перевірки) таких рішень свідчитиме про втручання останньої в діяльність церкви шляхом перебирання на себе функцій церковного суду, що є неприпустимим, бо порушує Конституцію України та закони України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України та закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зробивши акцент на тому, що поняття «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 761/25084/20-ц (провадження № 61-17392св20), і підстав від їх відступу колегія суддів не вбачає.

У свою чергу слід зазначити, що законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи для провадження діяльності і, зокрема, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, проте у визначених випадках, наприклад, трудові спори, майнові спори тощо (див. постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 761/25084/20-ц (провадження № 61-17392св20) від 17 липня 2018 року у справі № 909/1012/17).

Колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу заявника на те, що згідно зі статтею 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач, як настоятель ввіреної йому парафії, перебуває у підпорядкуванні керуючого Бориспільською єпархією, з посади настоятеля парафії, після прийняття оскаржуваних рішення та указу, не звільнявся та продовжує своє священицьке служіння.

Отже, неспроможними є доводи касаційної скарги у тій частині, що оскаржувані рішення загальних зборів та указ управління єпархії порушують право позивача на працю.

Під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 367 ЦПК України щодо оцінки доказів, а постанова суду щодо вмотивованості судового рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції у касаційному порядку не переглядається, оскільки правомірно скасовано постановою суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Синиченка Олексія Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець