Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 вересня 2024 року

у справі № 947/17022/22

Кримінальна юрисдикція

Щодо наслідків нероз’яснення засудженим до покарання у виді позбавлення волі способу реалізації ними свого права на кваліфіковану правову допомогу і права на перекладача

Фабула справи: ОСОБА_6 в порядку ст. 303 КПК України звернувся до місцевого суду зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Слідчий суддя повернув ОСОБА_6 цю скаргу на постанову слідчого про закриття кримінального провадження у зв`язку з пропущенням строку подання цієї скарги та відсутністю клопотання про його поновлення.

ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку.

Суддя апеляційного суду ухвалою апеляційну скаргу повернув скаржникові у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 396 КПК України. Мотивами такого рішення було те, що апеляційна скарга викладена іноземною (російською) мовою, що перешкоджає виконанню апеляційним судом його процесуальних обов`язків. Водночас положення ст. 399 КПК України щодо можливості залишення апеляційної скарги без руху через її невідповідність установленим вимогам закону не поширюються на апеляційні скарги, які належить розглядати в порядку ст. 422 КПК України.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_6 вважає, що вимоги закону щодо здійснення кримінального провадження державною мовою та щодо складання процесуальних документів стороною обвинувачення, слідчим суддею та судом виключно державною мовою не стосуються його як засудженої до довічного позбавлення волі особи, яка не володіє українською мовою і вправі писати скарги рідною мовою. Крім того, скаржник стверджує, що не мав можливості в установлений законом на апеляційне оскарження п'ятиденний строк з дня отримання ухвали слідчого судді скористатися кваліфікованою правовою допомогою для належного оформлення та подання апеляційної скарги.

Правова позиція Верховного Суду: доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України), а забезпечення права на апеляційний перегляд справи віднесене законодавцем до основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно зі ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора або слідчого, а також право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У ч. 2 ст. 8 КВК України зазначено, що засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).

Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (пп. 2 п. 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 967/5 від 02 липня 2012 року).

Висновки: для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом ст.ст. 110 і 113 КВК України вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Апеляційний суд, попри те, що в державі існує правовий механізм забезпечення особам, засудженим до покарання у виді позбавлення волі, на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, права на звернення до суду як за допомогою перекладача, так і захисника, усупереч вимогам закону не роз`яснив заявникові способу реалізації ним свого права на кваліфіковану правову допомогу і права на перекладача. Таким чином, суд апеляційної інстанції своїм рішенням позбавив засудженого права на доступ до суду.

Ключові слова: умови доступу до судочинства, кримінально-процесуальні гарантії, захист прав засуджених