Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 24 липня 2024 року

у справі № 759/4304/23

Цивільна юрисдикція

Щодо підстави, за наявності якої не допускається заселення квартири

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до статті 122 ЖК України єдиною підставою для вселення до службового житла є спеціальний ордер, що видається особі на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

ВИСНОВКИ: суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вселяючи ОСОБА_1, ОСОБА_2, у яких наявний ордер на заняття квартири, в якій проживають чотири особи (три чоловіки і одна жінка), із яких двоє - особи з інвалідністю з дитинства, не врахував положення частини третьої статті 50 ЖК України, згідно з якою не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім`ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 54 цього Кодексу, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: житлові спори, вимоги до жилих приміщень, підстави заселення