Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 серпня 2024 року

у справі № 903/1140/23

Господарська юрисдикція

Щодо незгоди закладу освіти із способом надання інформації, який визначений запитувачем, як підстави відмови у наданні інформації

Фабула справи: Приватне підприємство "КРП" (далі - ПП "КРП") звернулося з позовом, у якому просить зобов'язати Приватний вищий навчальний заклад "Академія рекреаційних технологій і права" (далі - Академія РТіП) надати копії документів, завірені підписом її уповноваженої особи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП "КРП" зазначає, що воно, як засновник Академії РТіП, має право одержувати інформацію про господарську діяльність академії, однак вона неправомірно не надає копії документів на вимогу ПП "КРП" за переліком, що є порушенням корпоративних прав позивача.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Мотивація касаційної скарги: ПП "КРП" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо обов`язку навчального закладу надавати інформацію, яка стосується фінансово-господарської діяльності, доводити до відома таку інформацію засновникам закладу - юридичної особи, а також щодо форми надання такої інформації, строків, об`ємів документів.

Правова позиція Верховного Суду: згідно з положеннями ст.200 ЦК та ст.1 Закону "Про інформацію" інформацією є відомості та / або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях (у вигляді документів) або відображені в електронному вигляді.

Одним із принципів інформаційних відносин є доступність інформації (ч.1 ст.2 Закону "Про інформацію").

Ч. 2 ст.7 Закону "Про інформацію" встановлює, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

У свою чергу, ст.34 Конституції України передбачає право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Дійсно, положення чинного законодавства не регламентують процедуру, а також форму отримання засновником (учасником) закладу освіти інформації щодо його діяльності. Разом із тим відсутність визначеного способу надання інформації, на думку Верховного Суду, не може бути достатньою підставою для відмови надати інформацію про діяльність закладу освіти в спосіб, у який просить засновник (учасник), адже така відмова є за своєю суттю безпідставним обмеженням права особи у виборі форми одержання інформації всупереч вимогам ст.34 Конституції України, ст.7 Закону "Про інформацію".

За змістом ст.25 Закону "Про освіту", ч.3 ст.96-1 ЦК та ст.7 Закону "Про інформацію" заклад освіти зобов'язаний розглянути вимогу засновника (учасника) про надання інформації та вирішити її по суті в межах визначеного в ній способу (форми);

Висновки: з метою оптимізації процесу надання інформації (ергономічне та раціональне використання ресурсів, економія часу) заклад освіти вправі запропонувати альтернативний спосіб її надання, однак лише одночасно з виконанням вимоги засновника (учасника) в межах визначеного ним основного способу. Відтак, незгода закладу освіти із способом надання інформації, який визначений запитувачем, якщо він не суперечить вимогам законодавства, не може слугувати підставою для ненадання інформації.

Ключові слова: доступ до інформації, надання електронних документів, права закладів освіти