Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 липня 2024 року

у справі № 905/1081/23[1]

Господарська юрисдикція

Щодо двосторонньої реституції

ФАБУЛА СПРАВИ

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби, Ради та Департаменту освіти з позовом до Ліцею та ТОВ «Технологічні ІТ Рішення» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2 - комунальний заклад департаменту освіти міської ради «Централізована бухгалтерія департаменту освіти», про застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма передбачена згідно з частиною другою статті 208 Господарського кодексу України.

Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Суд зазначає, що правила частини першої статті 216 ЦК України (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору.

ВИСНОВКИ: ЦК України не надає учасникам недійсного правочину обрати варіант поведінки - вони зобов`язані повернути один одному все, що вони одержали на виконання недійсного правочину (в тому числі, шляхом відшкодування вартості отриманого, якщо повернення його у натурі вже не можливе). Зобов`язання повернути один одному все отримане базується на факті передачі майна за недійсним правочином та має на меті відновити положення, яке існувало до такої передачі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, вимоги до процедур закупівлі, зміст предмета закупівлі