Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 липня 2024 року

у справі № 906/739/23

Господарська юрисдикція

Щодо нікчемності корпоративного договору згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_2 звернулася до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним корпоративного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" головною умовою укладення корпоративного договору є наявність у сторін такого договору статусу учасника товариства, проте, станом на дату укладення оспорюваного договору позивачка не набула статусу учасника ТОВ "Нірол", відповідно оспорюваний договір як такий, що не відповідає вказаній нормі, підлягає визнанню недійсним.

Господарський суд рішенням, яке апеляційний господарський суд залишив без змін постановою, в задоволенні позовних вимог відмовив.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору) договір, за яким учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі - корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.

Відповідне формулювання по суті стосується предмету і форми договору, за яким у учасників виникає зобов'язання реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утриматись від їх реалізації, а не визначає сторін корпоративного договору, зокрема через наявність / відсутність у них статусу учасника товариства.

Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, а тому помилково виснували про нікчемність укладеного між позивачкою та відповідачкою корпоративного договору у зв`язку з його невідповідністю нормам частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору), а саме у зв`язку з укладенням позивачкою корпоративного договору до набуття нею статусу учасника ТОВ "Нірол".

Водночас Суд зауважує, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, а саме укладення в один день (28.02.2019) договору купівлі купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за яким позивачка набула у власність частку в статутному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 90%, підписання акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 90%, а також укладення корпоративного договору за наслідками набуття у власність відповідної частки у статутному капіталі товариства, очевидним є, що позивачка усвідомлювала укладення такого договору до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ "Нірол" (до моменту проведення державної реєстрації змін до складу учасників товариства), проте, вважала за можливе, уклавши договір купівлі-продажу частки у статутному капітали, одночасно (в один день, до моменту проведення такої державної реєстрації змін) узгодити з продавцем - іншим учасником товариства, у власності якого залишилась частка статутного капіталу товариства у розмірі 10%, як вони будуть реалізовувати свої права і повноваження, як учасники товариства.

Позивачка не доводить, що вона як особа, яка на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2019 набула у власність частку в статному капіталі ТОВ "Нірол" в розмірі 90%, а після проведення 01.03.2019 державної реєстрації змін до складу учасників ТОВ "Нірол" - статусу учасника вказаного товариства, є неналежною сторонню оспорюваного корпоративного договору, тобто особою, якої не стосуються узгоджені в цьому корпоративному договорі домовленості щодо реалізації сторонами прав та повноважень, а лише вказує на відсутність у неї такого статусу на момент укладення такого договору, що не може бути підставою для визнання його недійсним, про що Суд виснував раніше у цій постанові.

ВИСНОВКИ: нікчемним в силу вказаної норми може бути корпоративний договір, який не відповідає вимогам частини першої статті 7 Закону Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", щодо безвідплатності та вчинення його у письмовій формі, а не стосовно сторін, які уклали такий договір, зокрема з огляду на те, що ця норма прямо не визначає, що сторонами корпоративного договору можуть бути лише учасники товариства, що, в свою чергу, могло б свідчити про нікчемність такого правочину (недійсність якого встановлена законом).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, корпоративні спори, зміст корпоративного договору