ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/739/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивачки - Вірьовкіна О.І.,

відповідачки - Демчик Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (головуючий суддя - Гудак А.В., судді: Мельник О.В., Олексюк Г.Є.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 (суддя Кудряшова Ю.В.)

у справі №906/739/23

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про визнання корпоративного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 ) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним корпоративного договору від 28.02.2019.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" головною умовою укладення корпоративного договору є наявність у сторін такого договору статусу учасника товариства, проте, станом на дату укладення оспорюваного договору позивачка не набула статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" (далі - ТОВ "Нірол"), відповідно оспорюваний договір як такий, що не відповідає вказаній нормі, підлягає визнанню недійним.

1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що склад сторін оспорюваного корпоративного договору жодним чином не суперечить Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Відповідачка також заявила про застосування позовної давності .

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.28.02.2019 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (договір купівлі-продажу), відповідно до пункту 1 якого продавець, який є власником частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" в розмірі 100%, яка сплачена нею в сумі 255 055,71 грн, передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) частку в розмірі 90% в сумі 229 550,14 грн і зобов`язується сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором.

2.2.Продаж частки здійснюється у відповідності до положень Цивільного та Господарського Кодексів України та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (пункт 3 договору купівлі-продажу).

2.3.Згідно з пунктом 5 договору купівлі-продажу сторони оцінюють вартість частки, що продається за цим договором, в сумі 229 550,14 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання даного договору, що продавець підтверджує своїм підписом даного договору. Зміна ціни частки після підписання цього договору не допускається.

2.4.Пункт 6 договору купівлі-продажу передбачає, що після державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Нірол" до покупця від продавця переходять корпоративні права останнього, емітовані товариством, включаючи право на участь в управлінні товариством, отримання прибутку (дивідендів) та інші правомочності, передбачені законодавством України та установчими документами товариства пропорційно придбаній частці.

2.5.Відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу з моменту укладання цього договору покупець стає по відношенню до ТОВ "Нірол" його єдиним учасником.

2.6.Згідно з пунктом 10 договору купівлі-продажу сторони підтвердили, що договір не носить характеру удаваного уявного правочину, сторони розуміють зміст договору, який прочитаний ними самостійно, усвідомлюють правові наслідки укладання цього договору, дії сторін відповідають їх намірам створити для себе юридичні наслідки, ствердили, що не визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, повністю або частково, і підписанням цього договору підтверджують, що дійшли згоди з усіх істотних умов договору, що зафіксовані в його тексті.

2.7.28.02.2019 сторони підписали акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "Нірол", за яким ОСОБА_1 (учасник 1) передала, а ОСОБА_2 (учасник 2) прийняла у власність частку у статутному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 229 550,14 грн, що становить 90% статутного капіталу.

2.8.28.02.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали корпоративний договір, згідно з пунктом 1 якого сторони є учасниками ТОВ "Нірол" і відповідно до положень Статуту та даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, володіють такими частками у статутному капіталі вказаного товариства: ОСОБА_1 - 10%, ОСОБА_2 - 90%.

2.9.Цей договір є безвідплатним (пункт 3 корпоративного договору).

2.10.У пункті 4 корпоративного договору вказано, що сторони підтверджують, що продаж частини корпоративних прав від учасника 1 ( ОСОБА_1 ) учаснику 2 ( ОСОБА_2 ) в розмірі 90% статутного капіталу, а також цей договір укладається в забезпечення поруки учасника 1 перед учасником 2 за виконання договору позики, який був укладений між учасником 2 та фізичної особою - ОСОБА_3 .

2.11.Згідно з пунктом 5 корпоративного договору на час виконання обов`язків ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) перед учасником 2 стосовно повернення суми позики у повному обсязі, учасник 2 набув право власності на частку в статутному капіталі товариства.

2.12.Пунктом 7 корпоративного договору сторони погодили, що учасник 2 як власник контрольного пакету голосів на загальних зборах учасників до моменту повернення йому ОСОБА_3 у повному обсязі суми позики, зобов`язується не приймати рішень стосовно відчуження нерухомого майна, яке є власністю товариства, а також рішень щодо обтяження цього майна шляхом передачі його у платне користування або іпотеку третім особам.

2.13.Відповідно до пункту 8 корпоративного договору після повернення ОСОБА_3 позики учаснику 2 ( ОСОБА_2 ) останній протягом 10-ти днів зобов`язується продати 100% частку належних йому у товаристві корпоративних прав учаснику 1 по їх номінальній вартості, за яку вартість ці корпоративні права були йому продані учасником 1 ( ОСОБА_1 ).

2.14.Учасник 2 ( ОСОБА_2 ) не має право провести відчуження належних йому у товаристві корпоративних прав третій особі у випадку виконання ОСОБА_3 перед ним зобов`язань по поверненню суми позики у повному обсязі (пункт 9 корпоративного договору).

2.15.Згідно з пунктом 10 корпоративного договору у випадку невиконання ОСОБА_3 перед учасником 2 ( ОСОБА_2 ) зобов`язань по поверненню у повному обсязі суми позики у строки, передбачені договором позики, учасник 1 ( ОСОБА_1 ) зобов`язаний укласти з учасником 2 ( ОСОБА_2 ) договір купівлі-продажу належної йому частини корпоративних прав по їх номінальній вартості в 10-ти денний строк після такого невиконання і вийти зі складу учасників ТОВ "Нірол".

2.16.Загальні збори учасників ТОВ "Нірол" 28.02.2019 прийняли рішення, оформлені протоколом №5/19, відповідно до яких вирішили:

- прийняти ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол" (пункт 1);

- ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність частку у статному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 229 550,14 грн, що становить 90% статутного капіталу (пункт 2);

- затвердити такий склад учасників та їх часток у статутному капіталі: ОСОБА_2 - 90%; ОСОБА_1 - 10% (пункт 3);

- надати повноваження ОСОБА_1 на подання відповідних документів для проведення реєстрації щодо зміни учасника товариства (пункт 4).

2.17.Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.03.2019 проведено державну реєстрацію змін до складу учасників ТОВ "Нірол", а саме: ОСОБА_2 зареєстровано засновником (учасником) юридичної особи ТОВ "Нірол", розмір внеску до статутного капіталу становить 229 550,14 грн.

2.18.Господарський суд Житомирської області ухвалою від 08.05.2023 відкрив провадження у справі № 906/498/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ "Нірол" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі. ОСОБА_1 в позовній заяві у вказаній справі зазначає, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі був укладений для приховування договору застави, який був вчинений з метою забезпечення виконання зобов`язань в майбутньому за договором позики між ОСОБА_2 та іншою особою ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог в рамках справи №906/498/23 посилається на укладений між сторонами корпоративний договір від 28.02.2019, в якому сторони визначали певний порядок виконання сторонами зобов`язань.

2.19. ОСОБА_2 в рамках судової справи №906/498/23 подала зустрічний позов про визнання корпоративного договору недійсним, проте Господарський суд Житомирської області ухвалою від 29.05.2023 відмовив у прийнятті та спільному розгляді зустрічної позовної заяви, оскільки на думку суду предмети обох позовів не взаємопов`язані і спільний їх розгляд не є доцільним.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Житомирської області рішенням від 16.11.2023 у справі №906/739/23, яке Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 21.02.2024, в задоволенні позовних вимог відмовив.

3.2.Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням норм частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору) корпоративний договір від 28.02.2019 укладено ОСОБА_2 до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ "Нірол", тобто оспорюваний корпоративний договір не відповідає згаданій вище нормі Закону, отже є нікчемним. Визнання нікчемного корпоративного договору від 28.02.2019 недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального поновлення порушених прав позивачки, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 у справі №906/739/23 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції касаційної скарги, а саме відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржниця вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відносно сторін корпоративного договору.

4.3.Доводи скаржниці зводяться до того, що:

(1) норми статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містять імперативної норми щодо сторін корпоративного договору, а лише визначають, що за цим договором учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації;

(2) згаданий Закон не встановлює хто саме може бути стороною корпоративного договору, як і не встановлює обмежень щодо статусу сторін корпоративного договору, а отже, перелік осіб, які можуть бути його стороною, не є вичерпним ("дозволено все, що прямо не заборонено законом");

(3) склад сторін договору взагалі не згадується у статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", завдяки чому укладення корпоративного договору можливе не тільки учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, але й з іншими особами, які не є учасниками;

(4) змістом корпоративного договору підтверджено факт його укладення з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 (позивачкою) по поверненню позики, а також визначено у ньому наслідки, зокрема для ОСОБА_1 у випадку неповернення ОСОБА_3 позики, що підтверджує забезпечувальний характер умови корпоративного договору про поруку відповідачки перед позивачкою;

(5) складна структура корпоративного договору дає підстави для висновку, що він є змішаним, тобто договором, зміст якого містить елементи різних договорів, у тому числі корпоративного договору та договору поруки, що, в свою чергу, свідчить про те, що такий договір міг бути укладений не виключно учасниками ТОВ "Нірол" (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №916/2796/20);

(6) сторони правомірно уклали корпоративний договір з повним дотриманням вимог законодавства, в тому числі статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в той час як позивачка не довела наявність підстав саме для визнання правочину недійсним у зв`язку з порушенням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що є підставою для зміни мотивувальних частин оскаржуваних рішень та відмови у задоволенні позову за безпідставністю.

4.4. ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

4.5.Доводи позивачки по суті зводяться до згоди з висновками судів стосовно того, що:

(1) з урахуванням норм частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору) корпоративний договір від 28.02.2019 укладено ОСОБА_2 до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ "Нірол", тобто, що оспорюваний корпоративний договір не відповідає згаданій вище нормі Закону, отже є нікчемним;

(2) оскільки у частині першій статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" зазначено, що договір, за яким учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації, сторонами у цьому випадку є саме учасники товариства, а не інші особи, які не є учасниками товариства, так як перелік осіб у вказаній нормі Закону є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини першої статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.2.Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

5.3.Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

5.4.Згідно зі статтею 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.5.Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.6.Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

5.7.Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.8.Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.9.Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

5.10.Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

5.11.Положення частини другої статті 16 ЦК та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК) передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

5.12.ЦК визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

5.13.Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.14.Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.15.У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

5.16.Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявляючи вимогу про визнання недійсним корпоративного договору від 28.02.2019, ОСОБА_2 як сторона цього договору стверджує, що такий договір не відповідає нормам частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої головною умовою укладення корпоративного договору є наявність у сторін такого договору статусу учасника товариства, якого позивачка станом на дату укладання оспорюваного договору не набула.

5.17.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що в силу норм частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору) оспорюваний договорів є нікчемним, так як був укладений ОСОБА_2 до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ "Нірол".

5.18.Верховний Суд вважає такі висновки помилковими з огляду на таке.

5.19.Так, згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору) договір, за яким учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі - корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.

5.20.Відповідне формулювання по суті стосується предмету і форми договору, за яким у учасників виникає зобов`язання реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утриматись від їх реалізації, а не визначає сторін корпоративного договору, зокрема через наявність / відсутність у них статусу учасника товариства, як помилково вважає позивачка, заявляючи про недійсність корпоративного договору, та з чим погодились суди попередніх інстанцій, вказуючи на його нікчемність.

5.21.Нікчемним в силу вказаної норми може бути корпоративний договір, який не відповідає вимогам частини першої статті 7 вказаного Закону, щодо безвідплатності та вчинення його у письмовій формі, а не стосовно сторін, які уклали такий договір, зокрема з огляду на те, що ця норма прямо не визначає, що сторонами корпоративного договору можуть бути лише учасники товариства, що, в свою чергу, могло б свідчити про нікчемність такого правочину (недійсність якого встановлена законом).

5.22.Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №916/2796/20 також зазначив, що положення статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містять імперативної норми щодо сторін договору, а лише визначають, що за цим договором учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації, такий договір є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі.

5.23.Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, а тому помилково виснували про нікчемність укладеного між позивачкою та відповідачкою корпоративного договору у зв`язку з його невідповідністю нормам частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору), а саме у зв`язку з укладенням позивачкою корпоративного договору до набуття нею статусу учасника ТОВ "Нірол".

5.24.В контексті зазначеного, наведені позивачкою обставини, а саме укладення нею корпоративного договору до набуття статусу учасника вказаного товариства, також не можуть бути підставою для визнання недійсним такого корпоративного договору, що свідчить про безпідставність позовних вимог, обґрунтованих лише невідповідністю такого договору нормам частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору).

5.25.Водночас Суд зауважує, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, а саме укладення в один день (28.02.2019) договору купівлі купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за яким позивачка набула у власність частку в статутному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 90%, підписання акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 90%, а також укладення корпоративного договору за наслідками набуття у власність відповідної частки у статутному капіталі товариства, очевидним є, що позивачка усвідомлювала укладення такого договору до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ "Нірол" (до моменту проведення державної реєстрації змін до складу учасників товариства), проте, вважала за можливе, уклавши договір купівлі-продажу частки у статутному капітали, одночасно (в один день, до моменту проведення такої державної реєстрації змін) узгодити з продавцем - іншим учасником товариства, у власності якого залишилась частка статутного капіталу товариства у розмірі 10%, як вони будуть реалізовувати свої права і повноваження, як учасники товариства.

5.26.Позивачка не доводить, що вона як особа, яка на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2019 набула у власність частку в статному капіталі ТОВ "Нірол" в розмірі 90%, а після проведення 01.03.2019 державної реєстрації змін до складу учасників ТОВ "Нірол" - статусу учасника вказаного товариства, є неналежною сторонню оспорюваного корпоративного договору, тобто особою, якої не стосуються узгоджені в цьому корпоративному договорі домовленості щодо реалізації сторонами прав та повноважень, а лише вказує на відсутність у неї такого статусу на момент укладення такого договору, що не може бути підставою для визнання його недійсним, про що Суд виснував раніше у цій постанові.

5.27.Також позивачка не доводить, яким чином оспорюваний нею корпоративний договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси, зокрема корпоративні права як учасника товариства, а також, що такий правочин було укладено не з метою досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

5.28.З огляду на наведене та враховуючим, що норми частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на дату підписання корпоративного договору) прямо не визначають, що сторонами корпоративного договору можуть бути лише учасники товариства, а позивачка не доводить, що такий корпоративний договір порушує її права та законні інтереси, зокрема корпоративні права як учасника товариства, або укладений з порушенням інших норм чинного законодавства, зокрема статей 203, 215 ЦК, Суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання недійсним корпоративного договору від 28.02.2019, у зв`язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю, а не у зв`язку із обранням неналежного способу захисту (визнання недійсним нікчемного правочину), як помилково виснували суди попередніх інстанцій.

5.29.З урахуванням вказаного вище, Верховний Суд, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне змінити мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, виклавши її у редакції цієї постанови. В решті рішення та постанова, а саме резолютивна частина рішення суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним корпоративного договору, підлягають залишенню без змін.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

6.2.Відповідно до статті 311 ГПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3.З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак помилилися щодо підстав для такої відмови, мотивувальні частини оскаржуваних рішень судів підлягають зміні з викладенням їх у редакції цієї постанови; в іншій частині, у тому числі і резолютивні частини рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, підлягають залишенню без змін, у зв`язку з чим касаційна скарга відповідачки підлягає задоволенню.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга відповідачки підлягає задоволенню, а мотивувальні частині рушення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - зміні, з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню 5 368 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 у справі №906/739/23 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, в інший частині - залишити без змін.

3.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн судового збору за подання касаційної скарги.

4.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Житомирської області

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець