Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 04 липня 2024 року

у справі № 914/2464/23

Господарська юрисдикція

Щодо умови визнання дій, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст. 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

ФАБУЛА СПРАВИ

Міська рада (далі - Міськрада) звернулася до суду з позовом до міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ, Комітет) про визнання незаконним та скасування рішення АМКУ «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - Рішення АМКУ) у справі та накладення штрафу.

Оспорюваним Рішенням АМКУ визнано дії Міськради порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні групам суб`єкта господарювання (комунальним підприємствам) пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міськрада просила суд визнати його незаконним та скасувати.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог Міськради відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

За пунктом 30.2. статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

У справі, що розглядається, всупереч вимогам пункту 30.2. статті 30 ПК України, Міськрада надала пільги/звільнила від сплати земельного податку не за особливостями діяльності групи платників податку, а за приналежністю їх до підприємств, засновниками яких є орган місцевого самоврядування, за умови, що частка комунальної власності в них становить 100 відсотків.

Статтею 282 ПК України визначений виключний перелік юридичних осіб, яким передбачено пільги щодо сплати земельного податку та не передбачено встановлення пільг зі сплати земельного податку для комунальних підприємств, засновниками яких є орган місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 15 Закону антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування визнається зокрема, надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що наявність відповідної можливості була достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого абзацом 7 частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону.

При цьому Закон не встановлює право/обов`язок Комітету на проведення перевірок на вжиття заходів лише відносно порушень антимонопольного законодавства, які тривають.

ВИСНОВКИ: сама можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення антимонопольного законодавства, спори за участю АМК, антиконкурентні дії