Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 липня 2024 року

у справі № 908/1946/15-г

Господарська юрисдикція

Щодо ефективного способу захисту прав стягувача у випадку невиконання банком, його ліквідатором судового рішення про зобов'язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку

ФАБУЛА СПРАВИ

У справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор" (далі - Боржник) Банк звернувся до господарського суду зі скаргою на дії Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відкриття виконавчого провадження та винесення Постанови та просив визнати її неправомірною та скасувати.

Господарський суд постановив ухвалу, залишену без змін постановою апеляційного господарського суду, про залишення без задоволення скарги Банку на дії та постанову Державного виконавця.

ОЦІНКА СУДУ

Спір виник через заперечення Банком, що є кредитором Боржника, законності відкриття виконавчого провадження з виконання виданого судом у цій справі Наказу про стягнення з Банку, який перебуває в процедурі ліквідації, грошової винагороди за виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1. повноважень ліквідатора Боржника у цій справі.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.

Звернення і банку, і ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з заходів щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов'язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що Банк у цій справі зобов'язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов'язаними з проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок вживати заходів щодо повернення своїх активів, тоді як поза межами участі банку, ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим.

ВИСНОВКИ: у випадку невиконання Банком, його ліквідатором судового рішення про зобов'язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку такий механізм виконання судового рішення, як відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги неплатоспроможного банку, процедура ліквідації банку, витрати арбітражного керуючого