Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 серпня 2024 року

у справі № 359/5501/22

Кримінальна юрисдикція

Щодо кваліфікації дій особи за ст. 128 КК України

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ст. 128 КК та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 - 37 496, 12 грн матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 35 000 грн за понесені витрати на оплату правової допомоги, та 250 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 - відмовлено.

Апеляційний суд ухвалою залишив вирок місцевого суду без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими місцевим судом, ОСОБА_6, випустивши собак з вольєру для вигулу по території свого домоволодіння, не забезпечив надійного закриття воріт або не помістив собак у вольєр, що унеможливило б вихід собак за територію домоволодіння та виключило б можливість їх нападу на перехожих, оскільки обвинувачений знав про ненадійність закриття електричних воріт, а також не врахував фізичні дані собак і їх потенціальну небезпеку для людей, чим проявив необережність у формі кримінальної протиправної недбалості, що призвело до нападу собак на потерпілу ОСОБА_9, які нанесли їй не менше 51 укусу, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді численних рвано-укушених ран в ділянках верхніх та нижніх кінцівок, тулуба та правої вушної раковини.

За версією сторони захисту, ОСОБА_6 невідомо яким чином відкрились ворота подвір`я і собаки покинули територію домоволодіння, а оскільки вони перебували за межами домоволодіння, то вони були безпритульними. Стверджували, що потерпіла, побачивши собак за межами домоволодіння, тобто на вулиці ОСОБА_16, повинна була змінити траєкторію свого руху, однак вважаючи, що собака її не зачіпатиме, продовжила свій рух, що призвело до таких наслідків. Зазначали, що дресувальники собак з приводу агресивних їх дій повідомили, що могла бути якась провокація, щось, що собаки сприйняли це як загрозу та напали.

Таким чином, ОСОБА_6 і його захисниця запевняли про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК.

Проте, спростовуючи таку позицію сторони захисту, районний суд вказав, що критично оцінює показання обвинуваченого в частині того, що він не вчиняв будь-яких протиправних дій, що призвели до таких наслідків, та акцентував, що ОСОБА_6 повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду собаками, дві з яких належать йому на праві власності, і які були у його віданні, як власника відповідного центру розплідника, де всі три собаки були зареєстровані.

Між тим місцевий суд зазначив, що на час події собаки дійсно перебували за межами домоволодіння, де вони утримувались, однак ці собаки не мали статусу безпритульних, з огляду на те, що вони мали господарів та місце утримання, яке було залишено ними не з волі таких господарів.

Крім того, суд не встановив, що потерпілою ОСОБА_9 здійснювались якісь агресивні дії, які б свідчили про її попередній напад на собак. На підтвердження цієї версії, стороною захисту доказів не надано.

ВИСНОВКИ: суд першої інстанції констатував, що хоча і не встановлено яка саме собака (ОСОБА_6 чи ОСОБА_17, яка також є власницею однієї з собак, що вчинила напад на потерпілу) спричинила ушкодження (укуси потерпілій) та в якій кількості, однак цей факт не впливає на кваліфікацію правопорушення, скоєного ОСОБА_6 з необережності, враховуючи, що саме він є власником заводу/розплідника (де собаки були зареєстровані і утримувались), тому і повинен нести відповідальність за завдані тілесні ушкодження як власник джерела підвищеної небезпеки, якими є собаки породи «Тибетський Мастіф». Зважаючи на ці обставини, на власника покладаються додаткові обов`язки, пов`язані з вчиненням дій для забезпечення безпеки оточуючих осіб (які контактують з такими собаками), та враховувати можливі ситуації несанкціонованого доступу, так і самостійного виходу такого джерела (собак) за межі вольєру чи домоволодіння. Досвід ОСОБА_6 з розплідництва цієї породи собак свідчить про освіченість останнього з ризиками, пов'язаними з утриманням таких собак та їхніми можливими діями внаслідок агресії, як з боку них самих, так і з боку оточуючих. Саме у цьому зв`язку, на думку суду, ОСОБА_6 була допущена груба недбалість у виді не створення належних умов для утримання трьох собак, що стало підставою їх вільного виходу за межі території домоволодіння та в подальшому нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9.

Отже, на підставі зазначеного вище, Верховний Суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ст. 128 КК, тобто за нанесення необережних середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, злочини проти здоров'я, відповідальність власників тварин