Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 червня 2023 року

у справі № 904/6032/21[2]

Господарська юрисдикція

Щодо поважності причин неподання кредитором доказів у справі про банкрутство у зв'язку із запровадженням воєнного стану

ФАБУЛА СПРАВИ

У справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" (далі - Боржник) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Рубін" (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 24 975 365 грн 14 коп. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів: в сумі 4 540 грн 00 коп. - із задоволенням у першу чергу та в сумі 24 970 825 грн 14 коп. - із задоволенням у четверту чергу.

Господарський суд ухвалив про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 4 540 грн 00 коп. судового збору - із задоволенням у першу чергу, в сумі 24 970 825 грн 14 коп. заборгованості за сумою позики та в сумі 11 595 грн 44 коп. заборгованості за нарахованими процентами за користування позикою - із задоволенням у четверту чергу.

Апеляційний господарський суд постановив: частково задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022, виклавши її резолютивну частину в редакції, відповідно до якої грошові вимоги Кредитора до Боржника визнаються в сумі 4 540 грн 00 коп. судового збору - із задоволенням у першу чергу, та в сумі 2 486 305 грн 00 коп. заборгованості за сумою позики та нарахованим процентам за користування позики - із задоволенням у четверту чергу; з відхиленням грошових вимог Кредитора до Боржника в іншій частині.

ОЦІНКА СУДУ

Щодо подання цих доказів суду апеляційної інстанції, то відповідно до приписів частин першої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Отже, за змістом наведених положень статей 7, 13, 74, 80, 269 ГПК України єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - скаржника).

Тоді як прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Дійшовши цього висновку, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини незазначення Кредитором у клопотанні об'єктивних причин неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції, а також незаявлення клопотання про поновлення строку на їх подання, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відмову Кредитору у прийнятті до розгляду поданих ним додаткових доказів та відхиляє протилежні аргументи скаржника. При цьому Суд зауважує на тому, що такі зазначені скаржником перешкоди для своєчасного подання всіх доказів на підтвердження грошових вимог до Боржника (банківських виписок та платіжних доручень) як обставини воєнного стану в Україні, дистанційної роботи представника Кредитора, що перебував в місті Дніпропетровську, а Кредитор - в місті Києві, що ускладнювало оперативну комунікацію між представником та Кредитором та отримання представником від Кредитора необхідних для подання місцевому суду документів; а також стабілізаційні відключення електричної енергії внаслідок завдання ракетних ударів по інфраструктурі України протягом жовтня-грудня 2022 року, не належать до обставин, які унеможливлювали для Кредитора своєчасно подати докази на підтвердження грошових вимог до Боржника у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України.

Зокрема, посилання скаржника на факт запровадження воєнного стану в Україні, однак без зазначення конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та створили перешкоди у вчинення Кредитом відповідних процесуальних дій з надання доказів у справі, не належить до наведених об'єктивних обставин, оскільки такими можуть бути обставини (зокрема, окупація певних територій, відсутність електрики в той період у представника чи Кредитора, фізичні ушкодження представника, його робочого місця, засобів комунікації, офісної техніки тощо, руйнування), що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу відповідних процесуальних дій у встановленому законом порядку та протягом установленого законом строку.

Зазначення скаржником про відключення електричної енергії внаслідок завдання ракетних ударів по інфраструктурі України протягом жовтня-грудня 2022 року є некоректним з огляду на висновки про обов'язок Кредитора надати всі належні докази на підтвердження його грошових вимог разом із відповідною заявою, що подаються до суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах мало місце у серпні 2021 року, тобто навіть ще до прийняття Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), а розгляд цих вимог в суді першої інстанції відбувся в серпні 2022 року.

ВИСНОВКИ: посилання на факт запровадження воєнного стану в Україні, однак без зазначення конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та створили перешкоди у вчинення Кредитом відповідних процесуальних дій з надання доказів у справі, не належить до наведених об'єктивних обставин, оскільки такими можуть бути обставини (зокрема, окупація певних територій, відсутність електрики в той період у представника чи Кредитора, фізичні ушкодження представника, його робочого місця, засобів комунікації, офісної техніки тощо, руйнування), що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу відповідних процесуальних дій у встановленому законом порядку та протягом установленого законом строку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус кредитора, доказування у справах про банкрутство, підтвердження грошових вимог кредитора, наслідки введення воєнного стану