Постанова від 13.06.2023 по справі № 904/6032/21 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 13.06.2023 по справі № 904/6032/21 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

05.11.2024
Засідання

02.10.2024
Засідання

05.11.2024
Засідання

02.10.2024
Засідання

Справа № 904/6032/21

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 904/6032/21

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/6032/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Рубін"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - І.О. Вечірко, судді: Ю.Б. Парусніков, Т.А. Верхогляд) від 06.02.2023

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Престиж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (ТОВ "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Рубін") - Путря А.П., адвокат,

представник кредитора (Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України") - Малік Т.І., адвокат,

представник боржника - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 08.07.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Престиж" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" (далі - Боржник), визнати грошові вимоги Кредитора до Боржника, ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

1.2. 09.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Рубін" (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 24 975 365 грн 14 коп. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів: в сумі 4 540 грн 00 коп. - із задоволенням у першу чергу та в сумі 24 970 825 грн 14 коп. - із задоволенням у четверту чергу.

1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника за договором позики, укладеним з Кредитором, а також щодо повернення поворотної відсоткової позики, наданої Кредитором Боржнику, через неналежне та несвоєчасне виконання ним зобов`язань з повернення суми позик та сплати суми процентів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 09.08.2022 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 4 540 грн 00 коп. судового збору - із задоволенням у першу чергу, в сумі 24 970 825 грн 14 коп. заборгованості за сумою позики та в сумі 11 595 грн 44 коп. заборгованості за нарахованими процентами за користування позикою - із задоволенням у четверту чергу.

2.2. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю доказами заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника, що складають заборгованість за сумою позики та щодо сплати процентів за користування позикою, а також визнанням Боржником заявлених Кредитором грошових вимог.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 06.02.2023 Центральний апеляційний господарський суд постановив: частково задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022, виклавши її резолютивну частину в редакції, відповідно до якої грошові вимоги Кредитора до Боржника визнаються в сумі 4 540 грн 00 коп. судового збору - із задоволенням у першу чергу, та в сумі 2 486 305 грн 00 коп. заборгованості за сумою позики та нарахованим процентам за користування позики - із задоволенням у четверту чергу; з відхиленням грошових вимог Кредитора до Боржника в іншій частині.

3.2. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю грошових вимог лише на визнану суму, з якої 2 480 000 грн 00 коп. складає суму позики (надання якої Кредитором Боржнику підтверджується доказами у справи: укладеними між сторонами договорами та платіжними документами); а 6 305 грн 00 коп. - проценти за користування вказаною сумою позики за відповідний період. При цьому суд визнав неналежним доказом на підтвердження факту надання позики на відхилену суму вимог акт звірки розрахунків між сторонами, оскільки цей документ не є первинним документом та не підтверджує господарську операцію з надання позики на відповідну суму, а лише констатує стан розрахунків між сторонами, тоді як інші надані Кредитором докази, а саме договір позики, додаткові угоди до нього та розрахункові документи не підтверджують відповідні обставини та суми. Також апеляційний суд відхилив клопотання Кредитора про надання ним апеляційному суду як додаткових доказів, що не були надані суду першої інстанції, банківських виписок, оскільки Кредитор не навів об`єктивних причин неможливості їх подання місцевому суду.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 11.04.2014 між Кредитором та Боржником укладено договір позики № 3-0414-NІ (надалі - Договір позики), відповідно до пункту 1.1. якого Кредитор як позикодавець зобов`язалося надати Боржнику як позичальнику відсоткову позику в сумі 430 000 грн 00 коп., а Боржник зобов`язався повернути позику у встановлені строки та сплатити відсотки за користування нею.

Позикодавець надає позичальнику позику на строк з 11.04.2014 до 31.12.2014. При досягненні сторонами відповідних домовленостей вказаний строк може бути продовженим на новий або інший, визначений сторонами термін (пункт 2.1 Договору).

Позичальник зобов`язався щомісячно в строк до 10 числа наступного за звітним місяця сплачувати проценти за користування позикою в розмірі 0,1% річних від суми фактично отриманої і неповерненої на дату сплати процентів суми позики на підставі наданих позикодавцем рахунків-факту Позичальник зобов`язується повернути позику в строк, зазначений у пункті 2.1 договору, і сплатити проценти за час фактичного користування позикою шляхом перерахування відповідних грошових сум на банківський рахунок позикодавця (пункт 2.4 договору).

4.2. У період з 28.04.2014 до 30.12.2020 між сторонами було укладено додаткові угоди з № 1 по № 83 до Договору, якими змінювались розмір наданої боржнику позики та строк повернення грошових коштів.

31.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 80 до Договору позики, згідно з якою позикодавець надає позичальнику позику на строк з 11.04.2014 до 31.12.2019

30.12.2020 додатковою угодою № 83 до договору позики продовжено строк повернення позики до 30.06.2021.

4.3. Кредитор в заяві з грошовими вимогами до Боржника зазначив про те, що 31.12.2019 між сторонами "укладено" акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2019 до 31.12.2019, відповідно до якого зафіксовано заборгованість Боржника перед Кредитором станом на 31.12.2019 на загальну суму 23 269 441 грн 70 коп., з яких відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики: 23 256 835 грн 70 коп. - заборгованість за сумою позики, 12 606 грн 00 коп. - нараховані проценти за користування позикою.

Між Боржником та Кредитором складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 до 31.12.2020, відповідно до якого кредитором у 2020 році. нараховані проценти за користування Боржником позикою в сумі 23 244 грн 19 коп.

4.4. 28.01.2021 Боржник здійснив оплату відсотків за Договором позики в сумі 35 853 грн 27 коп., що підтверджується платіжним дорученням № НИ000039 від 28.01.2019.

4.5. У червні 2021 року Кредитор надав Боржнику поворотну відсоткову позику у сумі 1 715 000 грн 00 коп., з яких: 315 000 грн 00 коп. перераховано 09.06.2021, 1 400 000 грн 00 коп. - 16.06.2021.

За твердженням Кредитора зазначені виплати здійснені як поворотна відсоткова позика, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 698 від 09.06.2021, № 704 від 16.06.2021.

4.6. Кредитор в заяві зазначає, що загальна сума позики, яка була надана Кредитором та не повернута Боржником, становить 24 959 229 грн 70 коп.

4.7. За період з 01.01.2021 до 30.06.2021 Кредитором та Боржником складено акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким Кредитор впродовж січня - червня 2021 нарахував проценти за користування позикою в сумі 11 595 грн 44 коп., що також не були погашені боржником.

4.8. На підтвердження вимог Кредитора до Боржника до заяви про визнання грошових вимог додано такі документи: копію Договору позики з копіями додаткових угод з № 1 до № 83; копії актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) "Проценти за користування позикою" та рахунків на оплату за період з січня 2020 до червня 2021; копію розрахунку заборгованості за Договором позики станом на 30.06.2021; копію акту звірки взаємних розрахунків з 01.01.2019 до 31.12.2019 до Договору позики; копію акту звірки взаємних розрахунків з 01.01.2020 до 31.12.2020 до Договору позики; копію акту звірки взаємних розрахунків з 01.01.2021 до 30.06.2021 до Договору позики; копії платіжних доручень № НИ000039 від 28.01.2021, № 698 від 09.06.2021, № 704 від 16.06.2021; роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Боржника та ТОВ "КУА "Ковін Капітал" (ПВНЗІФ "Рубін"); докази направлення кредиторської заяви Боржнику та розпоряднику майна Боржника; докази сплати судового збору.

4.9. Згідно із наданим Кредитором разом із заявою з грошовими вимогами до Боржника розрахунком заборгованість за отриманою позикою (тілом кредиту) на 31.12.2019 складає 835 грн 70 коп., за 2020 рік - 23 256 835 грн 70 коп., за 2021 рік - 24 959 229 грн 70 коп. Заборгованість за відсотками за користування позикою за 2021 рік складає 11 595 грн 44 коп.

Кредитор не надав доказів на підтвердження існування станом на 31.12.2019 заборгованості по тілу кредиту на вказану у розрахунку суму.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 79 до договору позики Позичальник (Боржник) зобов`язується повернути Позикодавцю (Кредитору) суму 765 000 грн 00 коп. протягом 15-ти днів з дати підписання даної додаткової угоди.

В матеріалах справи відсутні докази (платіжні документи), які свідчать про виконання Боржником зобов`язань по оплаті зазначеної у додатковій угоді суми.

4.10. Матеріали справи не містять будь-яких первинних документів, які свідчать про виникнення у Боржника з січня 2020 заборгованості по тілу кредиту в сумі 23 256 835 грн 70 коп.

Надані Кредитором із заявою про визнання вимог Договір позики та додаткові угоди № 1-83 до нього не свідчать про погодження сторонами надання позики у вказаному розмірі.

Додатковою угодою № 83 до договору позики сторони передбачили строк надання позики з 11.04.2014 до 30.06.2021.

Кредитором до господарського суду надано платіжні доручення № 704 від 16.06.2021 на суму 315 000 грн 00 коп. та № 698 від 09.06.2021 на суму 1 400 000 грн 00 коп., які свідчать про надання Боржнику поворотної фінансової допомоги згідно з Договором позики.

Доказів проведення розрахунків за отримані грошові кошти Боржник не надав.

Документально підтверджується наявність заборгованості Боржника по сумі позики згідно з додатковою угодою № 79 на суму 765 000 грн 00 коп. та згідно з платіжними дорученнями № 698 та № 704 на суму 1 715 000 грн 00 коп. Загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором по отриманій позиці складає 2 480 000 грн 00 коп.

4.11. Згідно зі зробленим апеляційним господарським судом розрахунком сума процентів за користування позикою, з урахуванням суми заборгованості в сумі 2 480 000 грн 00 коп. та умов Договору позики складає 6 305 грн 00 коп.

4.12. 21.12.2022 на адресу апеляційного господарського суду від Кредитора надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких кредитор просить визнати поважними та винятковими причини неподання доказів, які не були подані до суду першої інстанції, та долучити до матеріалів справи: копії банківських виписок за періоди з 11.04.2014 до 29.12.2014, з 20.01.2015 до 14.05.2015, з 28.05.2015 до 30.09.2015, з 09.10.2015 до 05.11.2015, з 30.11.2015 до 29.12.2015, з 17.03.2016 до 11.05.2016, з 12.05.2016 до 30.06.2016, з 13.07.2016 до 29.08.2016, з 01.09.2016 до 28.10.2016, з 03.11.2016 до 27.12.2016, за 2017 - 2019 роки та 2021 рік в підтвердження перерахування та повернення коштів згідно з Договором позики.

Клопотання про визнання поважними та винятковими причинами неподання доказів Кредитор обґрунтував тим, що обставини, пов`язані в тому числі із завданням ракетних ударів по об`єктам енергетичної інфраструктури та, як наслідок, систематичними відключеннями електроенергії, дійсно значно ускладнили своєчасну підготовку як відзиву Кредитора на апеляційну скаргу, так і даних пояснень, та фактично вплинули на можливість представника Кредитора у найкоротші строки виконувати обов`язки, покладені на учасника провадження у справі чинним процесуальним законодавством. Кредитор також звернув увагу, що при розгляді грошових вимог Кредитора господарський суд на підставі долучених до заяви про визнання грошових вимог документів дійшов висновку про їх обґрунтованість, а також з огляду на відсутність будь-яких заперечень та зауважень з боку інших учасників провадження у справі під час їх розгляду судом першої інстанції, необхідності у наданні більшої кількості документів, підтверджуючих грошові вимоги Кредитор не виконав.

4.13. 10.01.2023 на адресу апеляційного господарського суду від Кредитора надійшло клопотання, в якому кредитор просить долучити до матеріалів справи докази: копію додаткової угоди від 01.03.2018 до Договору позики; копії банківських виписок за 2014 - 2019, в підтвердження перерахування та повернення коштів згідно з Договором позики; копії банківської виписки за 2021 в підтвердження сплати Боржником відсотків за користування позикою за Договором позики; копії платіжних доручень за 2019 рік та 2021 рік в підтвердження перерахування сум поворотної відсоткової позики за Договором позики на 25 аркушах.

Вказане клопотання мотивовано тим, що 21.12.2022, користуючись наданими учаснику провадження у справі правами, передбаченими статтею 42 ГПК України з метою підтвердження правомірності заявлених і визнаних судом першої інстанції вимог Кредитора, а також з метою своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи Кредитором додатково подано до апеляційного господарського суду пояснення від 19.12.2022 на апеляційну скаргу, до яких було долучено копії банківських виписок за період з 2014 до 2019 роки, а також за 2021 рік, що підтверджують рух грошових коштів та перерахування Кредитором на рахунок Боржника сум позики за відповідним Договором позики. Проте, при підготовці до судового засідання в апеляційному господарському суді, призначеному на 21.12.2022, у Кредитора була відсутня можливість забезпечити надання доданих до пояснень від 19.12.2022 на апеляційну скаргу копій документів у належній якості. В той же час, звернувшись до банківської установи з проханням надати відповідні документи, Кредитор отримав їх у належній якості, у зв`язку з чим Кредитор вважає за необхідне долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів: банківські виписки за період з 2014 до 2019 роки та за 2021 рік, а також платіжні доручення за 2019 рік та 2021 рік в підтвердження перерахування сум поворотної відсоткової позики за Договором позики.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 22.03.2023 Кредитор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2023, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду в постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14293/20 щодо процесуальної можливості подання додаткових доказів на підтвердження грошових вимог до боржника під час апеляційного перегляду справи, між тим не врахував в контексті цих висновків обставини, що склалися у цій справі, а саме режим воєнного стану в Україні, дистанційну роботу представника Кредитора, що перебував в місті Дніпропетровську, тоді як Кредитор територіально перебував в місті Києві, що ускладнювало оперативну комунікацію між представником та Кредитором та отримання представником від Кредитора необхідних для подання місцевому суду документів. Також скаржник вказав на стабілізаційні відключення електричної енергії внаслідок завдання ракетних ударів по інфраструктурі України протягом жовтня-грудня 2022 року.

6.2. Скаржник також зауважив, що заявник апеляційної скарги - АТ "Укрексімбанк", не заперечував проти визнання грошових вимог Кредитора на всю заявлену суму вимог до Боржника, а жодний з учасників та суд першої інстанції не ставили під сумнів доведеність цих вимог та достатність доказів, наданих на їх підтвердження, внаслідок чого необхідність їх подання виникла лише на стадії апеляційного провадження у цій справі, а відповідні докази (первинні документи: банківські виписки та платіжні доручення) підтверджують реальність господарських операцій з надання Кредитором Боржнику позики на всю заявлену у цій справі суму грошових вимог.

При цьому скаржник вказав про застосування апеляційним судом формального підходу при перегляді оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та на неврахування відповідних висновків - щодо реальності господарських операцій, що сформульовані Верховним Судом, зокрема, в постановах від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 24.05.2019 у справі № 816/4537/14, а також щодо доказів схвалення правочинів - від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Згідно з аргументами кредитора - АТ "Укрексімбанк", у відзиві на касаційну скаргу він заперечує аргументи скаржника з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові апеляційного суду.

7.2. Згідно з аргументами Боржника та розпорядника майна Боржника у відзивах на касаційну скаргу ці особи заперечують висновки та мотиви в оскаржуваній постанові апеляційного суду з підстав, які загалом аналогічні обґрунтуванням, наведеним в касаційній скарзі.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо розподілу тягаря доказування при зверненні із заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство

8.1. Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

8.2. У застосуванні наведених положень Верховний Суд згідно з усталеними висновками колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово підкреслював, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

8.3. При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

Отже, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

8.4. Проте, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відтак нормами КУзПБ та ГПК України обов`язок доведення підставності та правомірності заявлених грошових вимог покладено на кредитора.

А тому саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

Отже, у спірних правовідносинах Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі необхідні та достатні документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

8.5. Між тим, суди, зокрема апеляційний суд, встановили, що Кредитор, звернувшись із заявою про визнання грошових вимог до Боржника, додав до цієї заяви в суді першої інстанції на підтвердження цих вимог, що виникли за Договором позики внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником зобов`язань перед Кредитором з повернення запозичених Боржником коштів, лише частину доказів, включаючи первинні документи, тобто на підтвердження лише частини суми вимог - в сумі 2 480 000 грн 00 коп. позики (надання якої Кредитором Боржнику підтверджується доказами у справи: укладеними між сторонами договорами та платіжними документами) та в сумі 6 305 грн 00 коп. процентів за користування вказаною сумою позики за відповідний період (4.3-4.11).

Тоді як акт звірки між сторонами взаємних розрахунків, складений 31.12.2019 звірки розрахунків за період з 01.01.2019 до 31.12.2019, відповідно до якого зафіксовано заборгованість Боржника перед Кредитором станом на 31.12.2019 на загальну суму 23 269 441 грн 70 коп. не був визнаний належним доказом на підтвердження виникнення у Боржника зобов`язань перед Кредитором на відповідну/відхилену місцевим судом суму вимог з огляду на те, що цей документ не є первинним документом та не підтверджує відповідну господарську операцію з надання позики на відповідні суми, а тому його не можна розцінити як належний та допустимий доказ обставин щодо підтвердження наявності вказаного зобов`язання (пункти 4.3, 4.9).

Беручи до уваги наведене, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для визнання грошових вимог Кредитора до Боржника на відхилену суму через брак та недоліки доказів - неналежні докази та ненадання Кредитором первинної документації, що засвідчує наявність перерахування Кредитором Боржнику відповідних грошових коштів за Договором позики.

Тобто, з поданих до суду першої інстанції документів неможливо встановити обґрунтованість розрахунків заявника по заявленим сумам кредиторських вимог (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 914/1194/16, від 08.12.2020 у справі № 925/1500/17, від 09.07.2019 у справі № 909/95/18).

8.6. Щодо доказів (первинної документації: банківських виписок та платіжних доручень тощо), поданих Кредитором суду апеляційної інстанції разом з клопотанням про поважні та виняткові причини неподання суду першої інстанції цих документів як додаткових доказів, Суд зазначає про таке.

8.7. У межах застосування принципу змагальності при здійсненні судочинства у господарських судах (статті 13 ГПК України) приписи частини четвертої цієї статті передбачають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, закріплений статтями 7, 13 цього Кодексу принцип рівності сторін у судовому процесі, у розумінні "справедливого балансу" між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно іншої сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Для забезпечення цих принципів процесуальних закон передбачає вчинення сторонами та іншими учасниками господарського судочинства такої процесуальної дії як надання доказів у справі, що в силу положень статті 74 ГПК України є обов`язком сторони а саме довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності.

Правила подання доказів регламентовані приписами статті 80 ГПК України, які також узгоджуються з правилами в частині першій статті 45 КУзПБ - щодо подання кредитором доказів при зверненні із заявою про визнання грошових вимог до боржника - з обов`язком кредитора додати до цієї заяви всю сукупність тих доказів, які заявник визначає сам, та які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги (пункти 8.1, 8.4).

А тому наявність/відсутність заперечень боржника, розпорядника майна та/або інших кредиторів проти визнання грошових вимог кредитора, вимоги якого є предметом судового розгляду, не змінюють та не скасовують визначеного законом в частині першої статті 45 КУзПБ обов`язку кредитора довести підставність та правомірність заявлених ним грошових вимог всією сукупністю належних та допустимих доказів.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.2), що саме незаперечення інших учасників проти визнання грошових вимог Кредитора на всю заявлену суму вимог до Боржника в суді першої інстанції, невиникнення в цьому суді сумнівів про доведеність цих вимог та достатність доказів, наданих на їх підтвердження, зумовила необхідність їх подання на стадії апеляційного провадження у цій справі.

8.8. Щодо подання цих доказів суду апеляційної інстанції, то відповідно до приписів частин першої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за змістом наведених положень статей 7, 13, 74, 80, 269 ГПК України єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - скаржника).

Тоді як прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2022 у справі № 10/Б-921/1442/2013.

8.9. Дійшовши цього висновку, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини незазначення Кредитором у клопотанні об`єктивних причин неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції, а також незаявлення клопотання про поновлення строку на їх подання, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відмову Кредитору у прийнятті до розгляду поданих ним додаткових доказів та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.1). При цьому Суд зауважує на тому, що такі зазначені скаржником перешкоди для своєчасного подання всіх доказів на підтвердження грошових вимог до Боржника (банківських виписок та платіжних доручень) як обставини воєнного стану в Україні, дистанційної роботи представника Кредитора, що перебував в місті Дніпропетровську, а Кредитор - в місті Києві, що ускладнювало оперативну комунікацію між представником та Кредитором та отримання представником від Кредитора необхідних для подання місцевому суду документів; а також стабілізаційні відключення електричної енергії внаслідок завдання ракетних ударів по інфраструктурі України протягом жовтня-грудня 2022 року, не належать до обставин, які унеможливлювали для Кредитора своєчасно подати докази на підтвердження грошових вимог до Боржника у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України.

Зокрема, посилання скаржника на факт запровадження воєнного стану в Україні, однак без зазначення конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та створили перешкоди у вчинення Кредитом відповідних процесуальних дій з надання доказів у справі, не належить до наведених об`єктивних обставин, оскільки такими можуть бути обставини (зокрема, окупація певних територій, відсутність електрики в той період у представника чи Кредитора, фізичні ушкодження представника, його робочого місця, засобів комунікації, офісної техніки тощо, руйнування), що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу відповідних процесуальних дій у встановленому законом порядку та протягом установленого законом строку.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).

Зазначення скаржником про відключення електричної енергії внаслідок завдання ракетних ударів по інфраструктурі України протягом жовтня-грудня 2022 року є некоректним з огляду на висновки про обов`язок Кредитора надати всі належні докази на підтвердження його грошових вимог разом із відповідною заявою, що подаються до суду першої інстанції (пункт 8.4), що у спірних правовідносинах мало місце у серпні 2021 року (пункт 1.2), тобто навіть ще до прийняття Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), а розгляд цих вимог в суді першої інстанції відбувся в серпні 2022 року (пункт 2.1).

Поряд з цим Суд відхиляє аргументи касаційної скарги зі ствердженням про доведення наданими апеляційному суду первинними документами (банківськими виписками та платіжними дорученнями тощо) грошових вимог Кредитора до Боржника на відхилену апеляційним судом суму вимог заявлених грошових вимог та неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо реальності господарських операцій (пункт 6.1), оскільки ці аргументи зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

8.10. Отже, з урахуванням правил звернення із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство та надання доказів на підтвердження цих вимог (пункти 8.1, 8.2, 8.4, 8.8, 8.9-8.11) Суд погоджується з правильним рішенням апеляційного суду про визнання грошових вимог до Боржника на частину суми вимог зі зміною ухвали суду першої інстанції, а відповідні висновки апеляційного суду зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відповідно до норм законодавства та встановлених на підставі доказів обставин справи.

8.11. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

8.12. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Рубін" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі № 904/6032/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк

Джерело: ЄДРСР 111770415

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!