Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 лютого 2023 року

у справі № 910/15411/21

Господарська юрисдикція

Щодо підстав для стягнення інфляційних втрат з Міністерства оборони України за порушення грошового зобов'язання за державним контрактом

ФАБУЛА СПРАВИ

Завод звернувся до господарського суду з позовом до Міноборони про стягнення 65 441,15 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням оплати 353 287,66 грн вартості виконаних робіт по Акта за Контрактом.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

ВИСНОВКИ: саме Міноборони порушило грошові зобов`язання за Контрактом, а тому є боржником щодо іншого підприємства оборонно-промислового комплексу. Завод також має особливий статус, оскільки відповідно до статуту є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності та передане в управління ДК "Укроборонпром", яке в силу ст.16 Закону "Про оборону України", ст.75 ГК зобов`язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення. З початком особливого періоду підприємство займається лише ремонтом військової техніки, а в умовах воєнного стану основним завданням є забезпечення безперебійного та стабільного функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та належне забезпечення потреб сил безпеки і сил оборони необхідним озброєнням та військовою технікою, підвищення обороноздатності держави під час збройної агресії російської федерації.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат з Міноборони за порушення грошового зобов`язання на підставі акта приймання виконаних робіт за контрактом.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: прострочення грошового зобов'язання, відповідальність Міноборони, порушення умов договору