Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 червня 2024 року
у справі № 910/14524/22
Господарська юрисдикція
Щодо можливості одночасного нарахування відсотків та пені в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України)
Фабула справи: Корпорація «ТСМ Груп» звернулася до суду з позовом до Державного підприємства, правонаступником якого є АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом»), у якому просила:
- стягнути з АТ «НАЕК «Енергоатом» 7 149 465,06 грн заборгованості за договором на виконання комплексу робіт, з яких: 2 012 833,59 грн основного боргу, 3 423 883,34 грн пені, 6 560,22 грн штрафу в розмірі 7 % від зобов'язань невиконаних протягом 30-ти днів; 441 024,37 грн 3 % річних та 1 265 163,54 грн інфляційних втрат;
- відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних та пені на суму боргу до моменту виконання рішення.
Рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, господарський суд задовольнив позов Корпорації частково.
Суд стягнув з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації 2 012 833,59 грн основного боргу, 342 388,33 грн пені, 441 024,37 грн 3 % річних, 1 265 163,54 грн інфляційних втрат та 6 560,22 грн штрафу.
Мотивація касаційної скарги: АТ «НАЕК «Енергоатом» вказує, зокрема, на неправильне застосування судами ч. 10 ст. 238 ГПК України (щодо нарахування одночасно відсотків і пені до моменту виконання рішення суду).
Правова позиція Верховного Суду: використовуючи в абз. 1 ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10 ст. 265 ЦПК України) сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.
Якщо допустити протилежне, а саме можливість одночасного стягнення відсотків та пені після ухвалення судового рішення та до моменту його виконання, то це було б продовженням стягнення, присудженого судом на майбутнє, шляхом застосування відразу двох видів відповідальності, що з високою ймовірністю може створити кабальні умови для боржника, які в кінцевому випадку призведуть до неможливості виконання судового рішення. Такий підхід спотворював би дійсний зміст ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.
Зазначення в абз. 2 ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 11 ст. 265 ЦПК України) терміна «пеня» у дужках після «відсотків» не дозволяє стверджувати, що ці відсотки та пеня можуть стягуватися як окремо, незалежно один від одного, так і разом, тобто одночасно, оскільки регуляторний вплив цього абзацу спрямований не на суд, а на виконавця судового рішення.
Тож потрібно враховувати, що в абз. 2 ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 11 ст. 265 ЦПК України) містить вказівки не судові, який ухвалює рішення, а органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі абз. 1 ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10 ст. 265 ЦПК України). Саме абз. 1 ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч. 10 ст. 265 ЦПК України визначають певне правило поведінки, обов`язкове для суду, і до того ж формулюють його із використанням сполучника «або», а саме: «Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення».
Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об'єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо.
Висновки: під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Ключові слова: нарахування штрафу, оплата робіт за договором, невиконання договірних зобов’язань, склад судових витрат
