Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 червня 2024 року
у справі № 333/8899/21[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення іпотеки за аналогією закону
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, третя особа - приватний нотаріус міського нотаріального округу, про скасування заборони відчуження нерухомого майна.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
У цій справі відповідачем за позовом ОСОБА_1 визначив Національний банк України, мотивуючи це тим, що ВАТ Банк «Біг Енергія» припинив свою діяльність за рішенням Національного банку України.
Касаційний суд зауважує, що Національний банк України не є стороною кредитного договору з позивачем, у нього відсутні зобов`язання перед позивачем, тому у цій справі Національний банк України не є належним відповідачем. Належним відповідачем за вимогою про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна є саме ВАТ Банк «Біг Енергія», проте його діяльність припинена без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію обтяження, здійснений на підставі іпотечного договору, не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» банком не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.
ВИСНОВКИ: коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
У справі за заявою про встановлення факту припинення іпотеки, поданою на загальних підставах у порядку позовного провадження, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто належний відповідач, на підставі аналогії закону також підлягає застосуванню частина сьома статті 294 ЦПК України, згідно з якою при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Зазначене зумовлено тим, що покладення судових витрат у зв`язку з розглядом такої заяви на неналежного відповідача, який при встановленні цього факту в порядку окремого провадження як заінтересована особа такі витрати не відшкодовує, суперечить закону.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: іпотечне зобов'язання, захист прав іпотекодавця, підстави припинення іпотеки, обтяження нерухомого майна, належний відповідач
