Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 травня 2024 року
у справі № 910/6267/23
Господарська юрисдикція
Щодо умови застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Військова частина звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Кібербезпека" про стягнення грошових коштів у сумі 348 180,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивач на підставі п.9.8 договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 270 346,25 грн, 3% річних у розмірі 16 220,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 613,53 грн, нараховані на суму попередньої оплати.
Господарський суд рішенням у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Користування чужими коштами можливе лише у випадку наявності у боржника перед кредитором саме грошового зобов`язання, а не будь-якого іншого.
Апеляційний суд вказаного не врахував, а також залишив поза увагою, що пункт 9.8 договору, на підставі якого позивач заявив до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та 3% річних, чітко визначає, що відповідні нарахування здійснюються у разі, коли постачальник допустив невиконання своїх зобов'язань за договором, що призвело до його розірвання та, як наслідок, виникнення у постачальника грошового зобов'язання повернути протягом 5 (п'яти) робочих днів суму коштів, на яку не виконане зобов`язання. А тому у позивача відсутні будь-які підстави застосовувати до відповідача передбачені пунктом 9.8 договору наслідки за користування чужими грошовими коштами, адже жодних грошових зобов`язань у відповідача перед позивачем не було і немає.
На відміну від апеляційного суду, суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував, що позивач не скористався своїм правом на відмову товару, який поставлено з порушенням строку (суд першої інстанції встановив факт поставки відповідачем 26.12.2022 та прийняття позивачем товару на суму 22 059 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної), не вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати та не ставив питання про розірвання договору, що в свою чергу свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що у відповідача у такому випадку не виникло зобов`язання щодо повернення позивачу суми попередньої оплати, відповідно відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.
ВИСНОВКИ: зі змісту частини другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність постачальника, порушення грошового зобов'язання, права покупця, прострочення постачальника