Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 травня 2024 року

у справі № 922/2718/23

Господарська юрисдикція

Щодо наявності договору про біологічну меліорацію як законної підстави користування об'єктом водного фонду та земельною ділянкою під ним

Фабула справи: прокурор звернувся в інтересах держави в особі обласної військової адміністрації з позовом до ПП «Атос-КРГ», в якій просив суд відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов'язання відповідача звільнити водний об'єкт та повернути їх у відання держави.

Рішенням господарського суду позов задоволено.

Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції в обґрунтування підстав для скасування рішення додатково послався на наявність договору про біологічну меліорацію як на законну підставу користування відповідачем об'єктом водного фонду та земельною ділянкою під ним.

Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що можливість використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому законодавством порядку у користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частини) чинним законодавством не передбачена.

Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У ст.122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 3, 4, 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5).

Водночас Закон України «Про аквакультуру» також визначає необхідність отримання права на користування водоймою (її частиною) та земельною ділянкою в порядку, встановленому ЗК України та ВК України.

Висновки: ані наявні у відповідача листи та дозволи, ані договір на здійснення біологічної меліорації водосховища не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання рибогосподарських водних об`єктів та земельних ділянок у користування (оренду) та жодним чином не свідчать про законність використання відповідачем водосховища для здійснення своєї комерційної діяльності.

Ключові слова: землі водного фонду, захист прав землекористувачів, здійснення рибництва