Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 травня 2024 року
у справі № 229/7156/19
Цивільна юрисдикція
Щодо оспорювання спадкоємцями на підставі ст. 225 ЦК України вчинених спадкодавцем правочинів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус міського нотаріального округу, про визнання довіреності та заповіту недійсним.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (див., зокрема, постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 161/17119/16-ц (провадження № 61-11268св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року в справі № 307/3040/19 (провадження № 61-13473св20)).
Застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду.
ВИСНОВКИ: хоча спадкоємці й можуть оспорювати на підставі статті 225 ЦК України вчинені спадкодавцем правочини, проте порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має бути позивачем обґрунтоване, а судом встановлене.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, права спадкоємців, правочини з вадами волі
