Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Ухвалою

від 16 лютого 2024 року

у справі № 653/790/20

Цивільна юрисдикція

Щодо права на касаційне оскарження (п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України)

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1, про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою, вселення в житловий будинок.

ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати.

Рішенням суду першої інстанції в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

ОСОБА_1 через адвоката звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За змістом наведеного припису учасник справи не має права на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції у частині, яку він не оскаржував в апеляційному порядку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, неабсолютне; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено так, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Встановлення у процесуальному законі обмеження можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не переглядав апеляційний суд, є розумним і має на меті забезпечити стадійність цивільного процесу та запобігти можливим зловживанням процесуальними правами. Верховний Суд вважає таку мету легітимною. Зазначене обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

ОСОБА_1 не скористався правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не переглядалось апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_1, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

ВИСНОВКИ: касаційна скарга може бути подана учасником справи за умови перегляду апеляційним судом її апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови касаційного оскарження, право на перегляд судових рішень, предмет касаційного оскарження